Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 14.07.2009р. №02.02-10/306 у зв’язку з відпусткою судді Демидової А.М. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Кот О.В. –головуючий, Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №08/207-08.

У грудні 2008р. Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про заборону відповідачу відключати від постачання електричної енергії об’єкти Державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" та зобов’язання відповідача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440 (440-2008-п) та відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.05.2008р. №588 (v0588227-08) укласти договір про організацію взаєморозрахунків з позивачем та з іншими учасниками взаєморозрахунків.

Одночасно з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов "забороною відповідачу на час розгляду справи у господарському суді відключати об’єкти позивача від постачання електричної енергії".

У січні 2009р. Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" звернулося до господарського суду Харківської області з заявою про зміну предмету позову у відповідності до ст. 22 ГПК України, в якій п.2 позовних вимог виклало в наступній редакції вважати Акціонерну компанію "Харківобленерго" зобов’язаною укласти договір про організацію взаєморозрахунків з Державним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" та іншими учасниками взаєморозрахунків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2009р. у справі №08/207-08 (суддя Ковальчук Л.В.) у клопотанні про забезпечення позову відмовлено. У задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2009р. у справі №08/207-08 (колегія суддів у складі головуючого судді Істоміної О.А., суддів Горбачової Л.П., Пуль О.А.) апеляційну скаргу Державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2009р. по справі №08/207-08 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2009р. у справі №08/207-08 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 111-2 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржених судових актів в касаційному порядку.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача укласти з Державним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" та іншими учасниками взаєморозрахунків договір про організацію взаєморозрахунків, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, дійшов вірного висновку, що зазначена вимога позивача щодо зобов’язання відповідача укласти договір з позивачем та іншими учасниками розрахунків не є вимогою в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України та не відповідає способам захисту в розумінні статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України, із зазначенням, що позивач фактично просить встановити факт наявності зобов’язання відповідача.

При цьому, місцевий господарський суд, пославшись на положення статтей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, вірно зазначив, що заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відключати позивача від постачання електроенергії, неспівмірна з заявленими позовними вимогами, з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції.

У відповідності до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Натомість обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2009р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2009р. у даній справі ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.