на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року

за участю представників сторін :

До господарського суду у жовтні 2008 року з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "UK CONNECT" про виселення та повернення нежитлового приміщення звернулось комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація".

Господарським судом міста Києва 13.11.2008 року було прийнято рішення, яким вимоги про виселення товариства з обмеженою відповідальністю "UK CONNECT" з нежитлового приміщення, площею 670, 4 кв.м, розташованого за адресою місто Київ, бульвар Перова, буд. 23-б, із поверненням зазначеного приміщення позивачу задоволено. Рішення господарського суду міста Києва було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року.

Не погоджуючись з прийнятим у справі № 30/356 рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 06.02.2009 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2008 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги від 06.02.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "UK CONNECT" зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при цьому обставини викладені у касаційній скарзі зводяться лише до обґрунтування скаржником порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Крім того, відповідач подав касаційну скаргу від 26.05.2009 року, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи, викладені у касаційній скарзі від 26.05.2009 року, полягають у тому, що на думку скаржника судом апеляційної інстанції було неповно та не об'єктивно досліджено обставини справи.

Заслухавши доповідача по справі, ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет повноти їх встановлення та надання належної оцінки судами обох інстанцій, перевіривши на підставі встановлених обставин правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з урахуванням наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) 03.09.2007 року укладено договір №04/2719, за яким позивач на підставі рішення Київської міської ради передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно, а саме, нежитлові приміщення площею 553, 30 кв. м. на першому, другому поверхах та 124,70 кв. м. у підвалі, що загалом складає 678, 00 кв. м. за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 23 Б.

Пунктом 9.1. договору сторони встановили строк його дії по 01.09.2008 року, а у п. 9.5. договору, сторони дійшли згоди про те, що договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Тотожні підстави для припинення договору оренди встановлені п. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

Враховуючи обставини щодо припинення дії договору № 04/2719 від 03.09.2007 року, а також його умови, попередні судові інстанції, в повному обсязі врахували вимоги Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , лист позивача про закінчення дії договору оренди № 04/2719 від 03.09.2007 року та мотивовано дійшли висновку, що вимоги позивача про виселення відповідача та повернення приміщення позивачу є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду викладеними у постанові апеляційної інстанції на спростування доводів скаржника про його неналежне повідомлення щодо дати, місця та часу розгляду справи судом першої інстанції, а також відсутності підстав для його виселення у зв’язку з приватизацією об'єкту оренди шляхом викупу.

Враховуючи, що скаржником не надано жодних доказів на підтвердження наявності правових підстав для продовження його перебування у нежитловому приміщенні після припинення дії договору оренди нерухомого майна, не підтверджено дотримання процедури приватизації орендованого майна, здійснення будь-яких платежів, спрямованих на викуп приміщення, тому, доводи про порушення і неправильне застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що посилання скаржника на рішення Київської міської ради, яким останньому дозволено приватизувати об’єкт оренди, не є достатнім та належним підтвердженням законності перебування колишнього орендаря у приміщенні, яке на час розгляду справи є комунальною власністю.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для виселення відповідача із вказаних приміщень відповідають наявним матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

Відтак, оскаржувані судові рішення відповідають положенням статей 84, 105 ГПК України та вимогам Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.1976 року "Про судове рішення" (v0011700-76) із змінами та доповненнями, тому, відсутні підстави для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року - без змін.