Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 14.07.2009р. №02.02-10/306 у зв’язку з відпусткою судді Демидової А.М. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Кот О.В. –головуючий, Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №30/178.

за участю представників:

- позивача: Собко О.В., дов. №2-163д від 07.07.2009р.;

- відповідача: не з'явилися;

- третьої особи: Калашнікова О.О., дов. №1 від 08.01.2009р.

У червні 2008р. Дочірня компанія "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Трускавецької міської ради про визнання незаконним рішення від 20.11.2007р. №235 "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки" та зобов’язання Трускавецької міської ради укласти з Дочірньою компанією "Укргазвидобування" договір оренди земельної ділянки пл. 0,5606га на вул. Довбуша б/н на новий строк.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмету позову, з проханням визнати незаконним рішення від 20.11.2007р. №235 "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки" та зобов’язати Трускавецьку міську раду поновити з Дочірньою компанією "Укргазвидобування" договір оренди земельної ділянки пл.0,5606га на вул.Довбуша б/н на новий строк та на тих самих умовах.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.08.2008р. у справі №30/178 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Іліташ"

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2008р. у справі №30/178 (суддя Мороз Н.В.) позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення Трускавецької міської ради №235 від 20.11.2007р. "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки". Зобов'язано Трускавецьку міську раду поновити з дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" договір оренди земельної ділянки площею 0,5606га на вул. Довбуша б/н в м.Трускавець. Стягнуто з Трускавецької міської ради на користь дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 42,5грн. державного мита та 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 31.07.2008р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. у справі №30/178 (колегія суддів у складі головуючого судді Мурської Х.В., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) апеляційну скаргу –задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2008р. у справі №30/178 в частині скасування заходів забезпечення позову залишено без змін, в решті –скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному об’ємі.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. у справі №30/178 та прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2008р. залишити без змін.

В судове засідання представники відповідача не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Іліташ" надало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржений судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу позивача відповідачем на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що, у відповідності до приписів статті 111-2 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив третьої особи на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі рішення Трускавецької міської ради №404 від 22.10.2004р. "Про вилучення та надання земельних ділянок", 31.12.2004р. між позивачем (орендар) в особі директора філії бурового управління "Укрбургаз" та відповідачем (орендодавець) укладений договір оренди землі від 31.12.2004р., за умовами пунктів 1-3, 6, 15 якого орендодавець надає земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,5606га, яка знаходиться в м.Трускавець по вул.Довбуша, на якій відсутні об'єкти нерухомого майна та недоліки, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, а орендар приймає її в строкове платне користування для будівництва та обслуговування корпусу пансіонату.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що за умовами пунктів 8, 43 цього договору земельна ділянка надана у тимчасове користування строком на 3 роки (з моменту підписання договору та його державної реєстрації), тобто до 31.12.2007р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Разом з тим, судом першої інстанції з'ясовано, що пунктом 30 вказаного договору передбачено переважне право орендаря на придбання у власність орендованої земельної ділянки у відповідності до закону та переважне право за різних інших умов на поновлення договору оренди, а також за згодою орендодавця зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди, закладати насадження, проводити благоустрій території без зміни цільового призначення земельної ділянки. На думку суду першої інстанції, зазначене підтверджує посилання позивача на ту обставину, що будівництво корпусу пансіонату на орендованій земельній ділянці є його правом, а не обов'язком, а відтак посилання на неналежне виконання позивачем обов'язків орендаря внаслідок не проведення будівництва, не заслуговує на увагу.

Поряд з цим, місцевим господарським судом встановлено, що 31.12.2004р. між сторонами підписано акт передачі—приймання земельної ділянки, із зазначенням, що доказів чи посилань на невиконання сторонами своїх обов'язків за договором (окрім не проведення будівництва пансіонату) протягом строку його дії суду не надано.

Судами попередніх інстанцій з’ясовано, що 18.09.2007р. орендар звернувся до Трускавецької міської ради з листом №013/5556 "Щодо договору оренди", а 20.11.2007р. орендодавцем –Трускавецькою міською радою прийнято рішення №235 "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки" на підставі вимог ст. 416 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 24 Закону України "Про планування і забудову території" та рекомендацій постійної комісії з питань земельних ресурсів та землекористування, з посиланням на те, що протягом дії договору орендарем не розпочато будівництво об’єкта на орендованій ділянці.

При цьому, як зазначено місцевим господарським судом, даний лист орендаря від 18.09.2007р. направлений відповідачу не позивачем, а філією бурове управління "Укрбургаз" та підписаний в.о. директора філії, без надання суду доказів уповноваження вказаної особи на відповідну дату діяти від імені позивача, чи направлення відповідного листа власне позивачем.

Водночас судом першої інстанції з’ясовано, що строк дії договору сплив після 31.12.2007р., що не заперечувалось сторонами.

Крім того, пославшись на положення п.1 ч.1 ст.33, п.34 ч.1 ст.26, ч.1. ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.33, 34 Закону Украіни "Про оренду землі", ч.3 ст. 125, ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України, місцевим господарським судом зазначено, що з дати припинення договору оренди землі від 31.12.2004р. до часу розгляду справи судом, позивач не сплачував орендну плату відповідачу та, вживаючи заходи до організації використання земельної ділянки, не вчиняв фактичних дій по її використанню, що підтверджується відсутністю доказів та посилань на наявність на земельній ділянці об'єкту незавершеного будівництва.

Водночас місцевим господарським судом встановлено, що до спливу строку дії договору оренди землі від 31.12.2004р., відповідачем 20.12.2007р. прийнято рішення №260 "Про дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельних ділянок", яким надано дозвіл ТОВ "ВО "Іліташ" на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки на вул. Довбуша б/н (навпроти пан. "Едельвейс") для житлової забудови, а рішенням Трускавецької міської ради №309 від 19.03.2008р. "Про погодження місця розташування та дозвіл на виготовлення проектів відведення земельних ділянок" затверджені матеріали погодження місця розташування земельної ділянки на вул. Довбуша б/н ТОВ "ВО "Іліташ".

Врахував вищевикладене, положення ч.ч.1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.2 ст. 20 ГК України, ст. 21 ЦК України, зазначив про відсутність доказів намагання відповідача в односторонньому порядку розірвати договір до закінчення строку його дії; про порушення оспорюваним рішенням переважного права позивача, встановленого законом та договором на поновлення договору всупереч ст. 33 Закону України "Про оренду землі", місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, визнав незаконним рішення Трускавецької міської ради №235 від 20.11.2007р. "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки".

Водночас суд першої інстанції за результатами розгляду позовних вимог про зобов'язання Трускавецької міської ради поновити з дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" договір оренди земельної ділянки площею 0,5606га на вул. Довбуша б/н на новий строк та на тих самих умовах, пославшись на приписи ч.2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", стверджуючи, що відповідач не погоджував позивачу тих самих умов договору, оскільки такі умови договору в процесі поновлення договору можуть бути змінені сторонами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з зобов'язанням Трускавецької міської ради поновити з дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" договір оренди земельної ділянки площею 0,5606га на вул. Довбуша б/н.

Тоді як, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційне провадження у даній справі, врахував положення статтей 13, 142- 145 Конституції України, ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України, та на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" дійшов вірного висновку, що цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, пославшись на положення п.34 ст. 26, п.2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обґрунтовано зазначив, що у відповідності до законодавства способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Водночас судом апеляційної інстанції правильно вказано, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки (чи його пролонгації), яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, то зобов’язання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) права на здійснення права власності та управління землями, яке підлягає захисту.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував оскаржене рішення господарського суду щодо зобов’язання Трускавецької міської ради поновити договір оренди з позивачем з прийняттям в цій частині нового судового рішення щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування. При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що судом першої інстанції не враховано право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в користування земельної ділянки, а також вказано про наявність у суду компетенції відповідно до чинного законодавства лише щодо спонукання ради розглянути заяву (клопотання) заінтересованої сторони без визначення судом певного змісту висновку рішення сесії, в той час, як місцевим господарським судом зобов’язано Трускавецьку міську раду поновити договір оренди з позивачем.

В частині обґрунтування скасування рішення суду першої інстанції щодо визнання незаконним рішення відповідача з прийняттям в цій частині нового судового рішення щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний господарський суд вказав, що відповідач прийнявши оскаржуване рішення, діяв в межах наданих йому законом повноважень, не порушивши, при цьому, прав позивача, оскільки, як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, позивач впродовж дії договору оренди не вчиняв фактичних дій по зведенню об’єкта будівництва, тоді як згідно ст. 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється, зокрема, у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Водночас, судом апеляційної інстанції вказано, що наявні в матеріалах: договір №7931-013-05 від 22.06.2005р., укладений між позивачем та Державним інститутом проектування міст "Містопроект" на виконання проектно-вишукувальних робіт та договір будівельно-монтажних робіт по підготовці будівництва №380/013-05 від 24.06.2005р., укладений між позивачем та ТОВ "Терен", свідчать про виконання позивачем робіт по підготовці будівництва та не заперечуються позивачем, із зазначенням, що договір №7931-04413/013-04 від 28.04.2004р. на розроблення проектнокошторисної документації укладений до виникнення між сторонами у справі спірних правовідносин, тоді як доказів початку будівництва, отримання відповідного дозволу, використання земельної ділянки за цільовим призначенням позивачем суду не подано.

Разом з тим судом апеляційної інстанції вказано, що факт того, що позивач не приступив до будівництва об’єкта свідчить про неналежне виконання ним умов договору щодо непроведення забудови земельної ділянки протягом орендованого терміну, що спонукало орендодавця прийняти оскаржуване рішення про відмову у пролонгації раніше укладеного договору.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним рішення Трускавецької міської ради №235 від 20.11.2007р. "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки" передчасними з наступних підстав.

Місцевий господарський суд вказав про порушення оспорюваним рішенням переважного права позивача, встановленого законом та договором на поновлення договору, визнав це рішення незаконним, а суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах наданих йому законом повноважень, не порушив, при цьому, прав позивача, всупереч положень ст. 43 ГПК України не надали правової оцінки відповідності спірного рішення Трускавецької міської ради №235 від 20.11.2007р. "Про відмову у продовженні терміну оренди земельної ділянки" положенням норм матеріального права, на підставі яких дане рішення було прийняте Трускавецькою міською радою.

Поряд з цим, суди попередніх інстанцій з'ясував, що спірне рішення ради прийняте на підставі рекомендацій постійної комісії з питань земельних ресурсів та землекористування, всупереч ст.ст. 38, 43 ГПК України не витребували ці рекомендації у відповідача та не надали їм належної правової оцінки, для з'ясування законності прийнятого рішення ради.

При цьому, згідно статті ст.24 Закону України "Про планування і забудову" (у редакції на момент прийняття спірного рішення ради) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно–вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).

Проте судами попередніх інстанцій при розгляді позовних вимог щодо законності спірного рішення ради всупереч положень ст. 43 ГПК України не з’ясовано наявності обставин, викладених у додаткових поясненнях, наданих позивачем суду першої інстанції щодо заявлених в цій частині позовних вимог, та не надано правову оцінку доданим до нього документам (т.2 а.с.14-43) в обґрунтування наявності цих обставин, та не з’ясовано наявності у позивача у відповідності до положень ст.24 Закону України "Про планування і забудову" (у редакції на момент прийняття спірного рішення ради) дозволу на будівництво корпусу пансіонату на вказаній земельній ділянці.

Тоді як згідно ст.ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному

повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищевикладене свідчить про те, що господарські суди в порушення наведених вимог процесуального права не здійснили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак прийняті у справі постанова та рішення в частині визнання незаконним рішення №235 від 20.11.2007р. підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, з залишенням без змін в решті постанови суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи в цій частині, господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення в наведеній частині з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. та рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2008р. у справі №30/178 в частині визнання незаконним рішення №235 від 20.11.2007р. скасувати, справу №30/178 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду, в решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. у справі №30/178 залишити без змін.