Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Донбудсервіс"

за позовом приватного підприємства "Донбудсервіс"

У лютому 2009 року приватне підприємство "Донбудсервіс" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АК Інжиніринг-Донбас" про визнання договору поставки від 08 серпня 2008 року № М2-8/08 між приватним підприємством "Донбудсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "АК Інжиніринг-Донбас" недійсним.

В подальшому позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на пінобетонні блоки, які позивач поставив відповідачу на виконання умов спірного договору поставки.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.04.2009 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року, у задоволенні заяви позивача відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на пінобетонні блоки, які позивач поставив відповідачу на виконання умов спірного договору поставки.

На підтвердження своїх вимог скаржник посилається на те, що подана ним заява є цілком обґрунтованою, проте, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у її задоволенні, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 66 та 67 ГПК України, а також не врахував, що на день судового розгляду справи ціна за поставлений товар значно збільшилась та є ризик того, що на момент виконання рішення суду товар може бути відчужений відповідачем або стан товару значно погіршиться.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійним договору поставки. Звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує на те, що наслідком визнання угоди недійсною є відновлення первісного стану, що у даному випадку полягатиме у поверненні у власність позивача відчужених пінобетонних блоків.

Відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду, як гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись на момент виконання рішення. Окрім того, особа яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, господарські суди виходили з того, що позивачем не надано як жодних доказів, так і належного правового обґрунтування в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, матеріали справи не містять даних, на підставі яких можна дійти висновку, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову та зазначає, що закон не містить точного переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову, тому господарський суд у кожному конкретному випадку повинен правильно оцінити обставини справи та прийняти відповідне рішення. Такі заходи вживаються тільки за наявності достатньо вагомих свідчень про те, що за час провадження у справі майно відповідача (або майно, яке він утримує) може зникнути, бути виведеним з ладу, погіршитися, що може зробити неможливим або утруднити виконання рішення господарського суду. Місцевим господарським судом з’ясовано, що у даній справі визнання недійсним договору поставки є спірним, відтак, немає підстав вважати, що відповідач користується спірним майном неправомірно, а тому не підлягають задоволенню вимоги скаржника про накладення арешту на вказане майно відповідача.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та не спростували обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої у справі постанови .

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року у справі № 2/45пд –без змін.