Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося з позовом до Приватного підприємства "Укртехпром" про стягнення збитків у розмірі 25 292,36 грн за фактичне користування державним майном у позадоговірний період та 50 584,72 грн неустойки за час незаконного використання державного майна. Позов обґрунтований доводами про порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 12/02-2781-ОД від 01.12.06.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2009, ухваленим суддею Дубініним І.Ю. позов задоволено. Рішення обґрунтоване посиланнями на статті 611, 785 Цивільного кодексу України. суд вказав, що разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема; відшкодування збитків, також, у разі припинення договору найму, наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бахмач Р.М. –головуючого, Лотоцької Л.О., Євстигнєєва О.С. постановою від 09.04.09 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, в задоволенні позову відмовив. Постанова обґрунтована посиланнями на положення статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вказуючи на те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відтак суд дійшов висновку, що термін дії договору оренди є продовженим до 01.11.09.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга вмотивована доводами про порушення судом апеляційної інстанції статей 38, 43 Господарського процесуального кодексу України та статей 611, 785 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від ПП "Укртехпром" надійшли заперечення на касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, в яких відповідач вказав про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, у зв"язку з чим просив залишити її без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.12.06 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Укртехпром" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-2781-ОД (далі – Договір). Згідно договору орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно –нежитлові вбудовані приміщення будівлі Вищого професійного училища № 17 на четвертому поверсі, площею 173,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 49-а, що знаходиться на балансі Вищого професійного училища № 17. Майно передано в оренду з метою використання під офіс (без права здійснення торгівлі в орендованому приміщенні). Передача майна в оренду здійснена за актом приймання-передачі від 01.12.06. Строк дії договору передбачено п.10.1 договору з 01.12.06 до 01.11.07 включно.

Отже, предметом даного спору є матеріально-правова вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Укртехпром" про стягнення 25 292 грн збитків, завданих державі за фактичне користування державним майном у позадоговірний період і 50584,72 грн неустойки за незаконне використання орендованого державного майна. Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , так і норми Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) .

Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. За приписами статті 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна, його регіональні відділення виступають орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю. Як установлено господарськими судами, і це підтверджується матеріалами справи, орендодавцем за спірним договором оренди № 12/02 -2781-ОД є Регіональне відділення ФДМ України по Дніпропетровській області.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що термін дії договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України. Зі змісту вказаних статей вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. В той же час, пунктом 10.1 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду і відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вищезазначені положення Договору, не надав їм належної правової оцінки, та не дослідив питання щодо наявності чи відсутності у орендаря необхідних документів для продовження строку дії договору, відтак суд дійшов передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову. Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 25292, 36 грн збитків за користування спірними приміщеннями, суд апеляційної інстанції не врахував наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з приписами статей 610, 611 вказаного Кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що нарахування позивачем неустойки та збитків за користування орендованим майном у позадоговірний період, пов’язане з моментом припинення договору оренди від 01.12.06, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимог регіонального відділення в цій частині також визнається колегією суддів передчасним.

Водночас, не може бути залишено без змін і рішення у справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом, викладення у судовому акті лише доводів і доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом. В той же час, вирішуючи даний спір, суд першої інстанцій вищенаведеного не врахував та не спростував доводи відповідача щодо неотримання орендарем надісланого регіональним відділенням повідомлення про припинення строку договору оренди № 12/02-2781-ОД.

Викладене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з’ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, не взято до уваги та не надано належної правової оцінки усім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, доводи касаційної скарги про порушення судом вимог чинного законодавства знайшли своє підтвердження. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянуті судові акти цим вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2009 року і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2009 у справі № 8/45-09 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.