№ 3/07-85П на переробку рядового вугілля, за умовами якого позивач зобов’язався збагатити вугілля, а відповідач - оплатити вартість цих робіт. Водночас, 15.01.07 між позивачем та ТОВ "Енергоімпекс", укладено договір №ПР 01/22 на переробку рядового вугілля, згідно умов якого позивач зобов’язався поставити рядове вугілля, а ТОВ "Енергоімпекс" переробити вугілля і відвантажити отриманий концентрат. Позивач наголошував на тому, що відповідач в період з 15 листопада до 15 березня повинен був здійснювати заходи проти змерзання вугілля, передбачені Правилами перевезення вантажів, які змерзаються, проте, поставлене останнім у лютому 2008 року вугілля на філію ЦЗФ "Торезька" ТОВ "Енергоімпекс" виявилось змерзлим. Позивач зазначав, що відповідно до пунктом 5.4 договору від 01.03.07 відповідач зобов'язався покрити позивачеві додаткові витрати, понесені при розвантаженні замерзлого вугілля та сплати у зв’язку з цим санкцій залізниці. Водночас, в обґрунтування своїх вимог позивач посилався на приписи статей 526, 530 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.09, ухваленим суддею Забарющий М.І., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що позивачем не доведено факт поставки рядового вугілля саме на виконання зобов'язань за договором від 01.03.07. Водночас, судом не прийнято до уваги акти, надані позивачем в підтвердження факту отримання вугілля у змерзлому вигляді, оскільки від імені залізниці вони підписані невідомою особою та не містять необхідних відомостей для визначення періоду розвантаження товару. Суд визнав недоведеним факт заподіяння відповідачем збитків.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Діброви Г.І.- головуючого, Стойка О.В., Шевкової Т.А., постановою від 14.04.09, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсенерготрейд" залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсенерготрейд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи просить передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 4-3, 38 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) . Скаржник не погоджується з висновком судів про недоведеність того, що вугільна продукція поставлена у лютому 2008 року на філію ЦОФ "Торезкая" ТОВ "Енергоімпекс" на виконання умов договору від 01.03.07 №3/07-85П, оскільки ця поставка була погоджена з відповідачем, про що зазначено в специфікації. Окрім цього, факт поставки вугілля від шахт "Алмазна", "Бєлозерська", "Новодонецька" не заперечується самим відповідачем. Не погоджується скаржник і з висновком судів про ненадання ним доказів, підтверджуючих правові підстави для оплати залізниці коштів за користування й зберігання вагонів ЗАТ "ТЕК "Енерготранс", адже, 27.07.05 між останнім та ТОВ "Енергоімпекс", укладено договір на надання транспорто –експедиторських послуг, умовами якого передбачено, зокрема, сплата залізничного тарифу, проведення розрахунків за користування вагонами, їх подачу та прибирання і додаткові збори. На думку скаржника, судами безпідставно не прийнято до уваги акти на змерзле вугілля з огляду на їх складення в довільній формі, оскільки, судом не було надано часу подати акти загальної форми. Водночас, заявник вказує на хибність висновку суду про недоведеність розміру збитків, адже ним надано копію рахунку від 29.02.08 №02403 та платіжне доручення від 28.03.08 №133. Також, скаржник не погоджується з висновком суду про те, що договори від 01.03.07 №3/07-85П та від 15.01.07 № ПР01/22 є різними, оскільки додатковою угодою від 01.02.07 внесено зміни до договору №ПР01/22 в частині визначення власника переробленого вугілля.

Від Державного підприємства "Добропіллявугілля", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.03.07 ДП "Добропіллявугілля" –замовник, уклало з ТОВ "Ресурсенерготрейд" –виконавцем, договір № 3/07-85П, за умовами якого виконавець зобов’язався збагатити рядове вугілля, поставлене замовником на умовах СРТ - ЦЗФ вантажоотримувач (в редакції Інкотермс-2000) за найменуванням, кількістю, якістю згідно специфікацій, які оформлюються окремими додатками і є невід’ємними частинами цього договору, та відвантажити отримані продукти збагачення за відповідними реквізитами. Замовник, в свою чергу, зобов'язався сплатити вартість робіт зі збагачення рядового вугілля. Відповідно до пункту 1.4 цього договору, виконавець має право покласти виконання зобов’язань за цим договором на третю особу, залишаючись відповідальним перед замовником у повному обсязі.

Згідно пункту 1.5 договору, рядове вугілля та виготовлена з нього продукція є власністю замовника. Пунктом 2.1.1 договору визначено, що замовник зобов’язався забезпечити поставку вугілля внутрішнім та залізничним транспортом у люкових напіввагонах (окрім ЦЗФ "Добропільська") рівномірно упродовж місяця та передати виконавцю залізничну квитанцію і посвідчення якості. Пунктом 2.1.6 договору, замовник зобов’язався в період з 15 листопада до 15 березня здійснити заходи профілактики проти змерзання вугілля у відповідності до Правил перевезення вантажів, які змерзають. Згідно пункту 5.4 договору,у разі постачання вугілля замовником у замерзлому стані замовник відшкодовує виконавцю додаткові витрати виконавця, понесені при розвантаженні замерзлого вугілля та сплати у зв’язку з цим штрафних санкцій залізниці.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договір діє до 31.12.07. Водночас, судами установлено, що 15.01.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсенерготрейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", укладено договір № ПР01/22 на переробку рядового вугілля. За умовами пункту 1.1 цього договору, замовник зобов’язався поставити виконавцю рядове вугілля на умовах СРТ - ЦЗФ вантажоотримувач за найменуванням, кількістю, марочному складі, та якістю згідно специфікацій. Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що виконавець зобов’язався переробити рядове вугілля та відвантажити отриманий вугільний концентрат і промпродукт за реквізитами вказаними замовником.

Згідно пунктів. 2.1.1, 2.1.6 цього договору замовник зобов’язався забезпечити поставку вугілля залізничним транспортом у люкових напіввагонах та застосовувати заходи профілактики проти змерзання вугілля. Згідно пункту 5.6 договору,винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, пов’язані з постачанням замерзлого вугілля. Пунктом 8.1 договору визначено, що договір діє до 31.12.07. Як установлено судами, предметом позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсенерготрейд" про стягнення з Державного підприємства "Добропіллявугілля" 351 051,29 грн - збитків, завданих поставкою відповідачем у лютому 2008 року рядового вугілля у змерзлому стані. Судами установлено, що позивач листом від 04.07.08 № 73/1 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати збитки, спричинені поставкою змерзлого вугілля, проте, відповідач листом від 18.08.08 № 05/184 у задоволенні вимоги відмовив.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки.

За вимогами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків;3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Отже, за приписами наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, невиконання зобов'язань відповідачем та причинно –наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язання та заподіяними збитками. При цьому, відсутність вини доводиться самим боржником. Як вбачається з матеріалів справи, суди на підставі повного та всебічного розгляду справи установили відсутність такої умови цивільно –правової відповідальності, як протиправна поведінка відповідача, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні ним своїх зобов'язань за договором від 01.03.07 та безпосереднього причинного зв'язку.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної суми. Посилання скаржника на те, що суд не надав йому часу для подання актів загальної форми визнаються безпідставними, оскільки скаржник не був позбавлений можливості надати відповідні докази під час розгляду справи, адже, розгляд справи судом першої інстанції неодноразово відкладався, представники позивача були присутніми у судових засіданнях, окрім цього, не надано таких документів і при зверненні до суду з апеляційною скаргою.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, оскільки касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.