Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Борисенко І.І.) від 03.07.2007 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Отрюх Б.В., судді –Верховець А.А., Бондар С.В.) від 30.10.2007 року, у справі № 36/117-4/109 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача: на користь позивача-1 –33 144,00 грн., позивача-2 –13 810,00 грн., позивача-3 –8 286,00 грн., в доход Державного бюджету України –552,40 грн. державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2008 року касаційну скаргу ВАТ "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року у справі № 36/117-4/109 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року у справі № 36/117-4/109 без змін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.01.2009 року (суддя Борисенко І.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року (головуючий суддя –Мартюк А.І., судді –Лосєв А.М., Зубець Л.П.), у справі № 36/117-4/109 заяву ВАТ "Укрнафта" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2007 року у справі № 36/117-4/109 залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ВАТ "Укрнафта" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року та ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.01.2009 року по справі № 36/117-4/109 і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 35, 43, 112, 114 ГПК України, ст.90 ЗК України, ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Відзиву на касаційну скаргу позивачі та треті особи не надіслали.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У лютому 2005 року Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Качанівської сільської ради, Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації та Фінансового управління Гадяцької районної державної адміністрації звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення 55 240 грн. на відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Зазначав, що 23 квітня 2003 року розпорядженням №117 голови Полтавської обласної державної адміністрації "Про погодження місць розташування об’єктів, передачу в оренду та вилучення і надання земельних ділянок в користування" було затверджено проект відведення, вилучено та надано в оренду Відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" в особі структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" для несільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 2,2 га, з яких в довгострокову оренду терміном на 25 років - 0,46 га та в короткострокову оренду терміном на 1 рік - 1,74 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарського кооперативу "Качанове", для будівництва експлуатаційної свердловини №345 Глинсько-Розбишівського родовища та під’їзду до неї, на території Качанівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Також, зазначеним розпорядженням зобов’язано підприємства, установи та організації, яким передані в оренду та надані в користування земельні ділянки, забезпечити у встановленому законодавством порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

В наслідок вилучення сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов’язаних із веденням сільського господарства, Полтавським обласним управлінням земельних ресурсів, у відповідності до вимог п.5 статті 207 Земельного кодексу України та розпорядження №117 голови Полтавської обласної державної адміністрації, на ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" були нараховані втрати сільськогосподарського виробництва загальною сумою 55 240 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у справі № 36/117-4/109, суди попередніх інстанцій виходили із того, що втрати сільськогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських угідь, що є предметом спору у справі № 36/117-4/109, не могли виникнути раніше 23.04.2003 року, коли відповідним органом виконавчої влади (головою Полтавської обласної державної адміністрації), було вперше прийняте розпорядження про їх вилучення, тобто саме з цього моменту земельну ділянку фактично вилучено з сільськогосподарського обороту і надано для несільськогосподарських потреб; нормативно-правові акти, на підставі яких відповідачем здійснювалась поставка мінеральних добрив, розповсюджуються виключно на правовідносини щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва за надані в користування земельні ділянки, які виникли у 1999 та 2000 рр. Виходячи з положень земельного законодавства відносно форм проведення компенсації втрат сільськогосподарських угідь, а також лісових земель, а також беручи до уваги, що станом на день розгляду справи в суді відповідачем не було відшкодовано втрати сільськогосподарського виробництва, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги про перегляд рішення Господарського суду міста Києва у справі № 36/117-4/109 від 03.07.2007 року за нововиявленими обставинами та скасування останнього, позивач посилається на обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Полтавської області у справі № 5/346-20/104-19/377 від 20.06.2008 року, які свідчать про відсутність факту порушення прав або законних інтересів територіальної громади в особі якої за захистом інтересів держави звернувся до суду прокурор в даній справі. Так, названим рішенням встановлено, що ВАТ "Укрнафта" відшкодувало втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва шляхом поставки в 1999-2000 роках Полтавському обласному управлінню земельних ресурсів аміачної селітри в кількості в кількості 4257,7т на суму 2427876,76 грн. і вся вартість поставленої аміачної селітри була зарахована як відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлених вилученням земельних угідь для розміщення свердловин на території Полтавської області, зокрема, свердловини №345 Глинсько-Розбишівського родовища на території Качанівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК (1798-12) господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Вказані заявником обставини правомірно не прийняті судами як нововиявлені, оскільки вони існували на час прийняття рішення судом першої інстанції і відповідач посилався на них під час розгляду справи, заперечуючи позовні вимоги. Відмова ВАТ "Укрнафта" в позові у справі № 5/346-20/104-19/377 відбулась у зв’язку з недоведеністю товариством позовних вимог про повернення Полтавським обласним головним управлінням земельних ресурсів безпідставно набутих мінеральних добрив (ст. 1212 ЦК України), проте, факт відсутності порушення інтересів держави, в особі позивачів по даній справі, рішенням у названій справі не встановлювався. Крім того, рішення у справі № 5/346-20/104-19/377 від 20.06.2008 року було ухвалене після набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 03.07.2007 року по даній справі, і не являється фактичними даними, що в установленому порядку спростовує факти, які було покладено в основу спірного рішення.

Отже, зазначеною товариством підставою для перегляду судового рішення стали не нововиявлені обставини, а правові висновки суду в іншій справі, зроблені на підставі дослідження обставин справи та певного нормативно-правового обґрунтування, а рішення суду у справі № 5/346-20/104-19/377 за своїм змістом є новим доказом, а не нововиявленою обставиною.

Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного господарсько го суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрун тується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законо давства.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111, ст.ст.112 - 114 Господарсько го процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ВАТ "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року у справі № 36/117-4/109 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року у справі № 36/117-4/109 –без змін.