Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Карше" у листопаді 2008 року звернулося з позовом до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради" про визнання за ним права власності на нерухоме майно –складське приміщення (ангар), площею 538,2 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Чорновола, 49, літ "Ю", а також просив встановити юридично значимий факт, що вказане нерухоме майно не відноситься до тимчасової споруди, а є новоствореним нерухомим майном, які згідно з актом державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 03.10.05, зареєстрованого в реєстрі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Києво - Святошинської райдержадміністрації за № 18, затвердженого 09.11.05 розпорядженням Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області за № 548 та з 03.10.05 введено в експлуатацію, як закінчений будівництвом об'єкт та зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію права власності ТОВ "Фірма "Карше" на зазначене нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04 лютого 2009 року, ухваленим суддею Кошик А.Ю., в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в позову суд виходив з того, що позивач належними засобами доказування не довів належність йому спірного майна на праві власності. Крім того суд вказав, що бюро технічної інвентаризації в силу своєї компетенції тільки реєструє право власності на підставі наданих йому правовстановлюючих документів, тому КП "Бюро технічної інвентаризації Києво - Святошинської районної ради Київської області" не може бути відповідачем у справах про визнання права власності, оскільки не порушує даного права позивача.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Жук Г.А. –головуючого, Агрикової О.В., Мазур Л.М., постановою від 14 квітня 2009 року, перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Карше" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постановлені у справі рішення і постанову скасувати, а справу скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами обох інстанцій статті 41 Конституції України, статті 21 Закону України "Про власність", статті 376 Цивільного кодексу України.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом позову у даній справі є три вимоги ТОВ "Фірма "Карше" до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради": 1) визнати право власності на нерухоме майно –складське приміщення (ангар), площею 538,2 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Чорновола, 49, літ "Ю"; 2) встановити юридично значимий факт, що вказане нерухоме майно не відноситься до тимчасової споруди, а є новоствореним нерухомим майном, які згідно з актом державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 03.10.05 введено в експлуатацію, як закінчений будівництвом об'єкт; 3) зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію права власності ТОВ "Фірма "Карше" на зазначене нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди обох інстанцій виходили з того, що згідно вимог земельного законодавства України при наданні земельної ділянки в користування органи місцевого самоврядування визначають мету для якої вона надається та основні умови користування землею. Суди вказали, що земельна ділянка під будівництво складського приміщення (ангару) надавалася позивачу на умовах тимчасового користування (оренди), строком на 10 років, дозволи відповідними службами надавалися на розміщення тимчасових споруд, а не капітальне будівництво складських приміщень, відтак суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність відмови відповідача у видачі позивачу витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно - спірне приміщення (ангар), літера "Ю", загальною площею 548,1 кв.м., яке знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 49 на підставі п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, вказуючи на те, що згідно акта державної приймальної комісії від 03.10.05 в експлуатацію прийнято закінчений будівництвом об’єкт –тимчасове складське приміщення в м. Вишневе по вул. Чорновола, 49, при цьому тимчасові споруди не підлягають реєстрації. Враховуючи те, що позивачем належними доказами не доведено право власності на спірне майно суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Крім того, суди вказали, що бюро технічної інвентаризації, в силу своєї компетенції, тільки реєструють право власності на підставі наданих йому правовстановлюючих документів, тому Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" не може бути відповідачем у справах про визнання права власності, оскільки не порушує даного права позивача.

Згідно з пунктом 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного інтересу. Статтею 16 названого Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту яких може бути, зокрема, визнання права. За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зі змісту статті 392 вказаного Кодексу вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Умови та порядок реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна визначені Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 07.02.02 № 7/5 (надалі –Тимчасове положення). Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації –БТІ у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Зі змісту пункту 6.1 Тимчасового положення вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Отже, відповідно до вказаного Тимчасового положення бюро реєстрації та технічної інвентаризації здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно, тому Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" не може бути відповідачем у справі за позовом про визнання права власності. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів обох інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим вважає, що суди обґрунтовано відмовили у позові.

Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішень у справі, оскільки спростовуються обставинами встановленими судом. Скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суд дійшов висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційного суду відсутні.