Позивач звернувся в суд з позовною заявою, в якій, з урахуванням змін, прийнятих судом до розгляду, просить суд стягнути з відповідача суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, у розмірі 68 614, 40 грн., 1 823, 26 грн. процентів за користування грошовими коштами та пеню у сумі 13 291, 64 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором на надання послуг з організації міжнародних вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційне обслуговування, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка не погашена.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.02.2009р. (суддя Присяжнюк О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Шутенко І.А., суддів Кравець Т.В., Терещенко О.І.) позов задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати, та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що на виконання договору №8-ТЗ на надання послуг по організації міжнародних вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між сторонами, відповідно до умов заявок № 20071024-01 та № 20071024-02 від 26.10.2007 р., позивач доставив з Італії на адресу ЗАТ "Укснаб" вантаж, а відповідач зобов'язався оплатити послуги з перевезення вантажу в розмірі 7 750 Євро за курсом НБУ на день розвантаження, а саме: за заявкою № 20071024-01 від 2.10.2007 року –3 900 євро та за замовленням №20071024-02 від 26.10.2007 року –3 850 євро, однак свого обов’язку щодо оплати цих послуг відповідно до п.3.3 договору №8-ТЗ від 25.10.2007р. шляхом перерахування належної до сплати суму на рахунок позивача в строк, не пізніше 5-ти банківських днів після поставки вантажу покупцю, по пред’явленні позивачем (по факсу) СМR або ТТН зі штампом отримувача, не виконав.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не виконано взятий обов’язок оплатити надані послуги, а відтак дійшов висновку що стягненню підлягають сума боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, проценти за користування коштами та пеня.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Обов’язок щодо оплати вказаних послуг відповідачем встановлено судами і не заперечується відповідачем.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що згідно умов, узгоджених у заявках на перевезення, оплата за послуги з перевезення здійснюється на протязі 3-х банківських днів після отримання копії міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR). Судами встановлено і відповідачем не заперечується, що ним було отримано копію СМR 19.02.2008р., таким чином, відповідач повинен був оплатити позивачеві послуги з перевезення вантажу в строк до 22.02.2008 року, а посилання особи що звернулась із касаційною скаргою на необхідність підтвердження наданих послуг ще й актами-приймання здачі, які, як вважає ця особа, і є підставою для проведення розрахунку, за вказаних обставин є безпідставними. Вказані висновки судів не спростовані особою, що звернулась із касаційною скаргою.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються обов’язок сплатити суму боргу та додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином стягнення суми боргу, коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Взявши на себе обов'язок оплатити послуги з перевезення вантажу як встановлено судами саме у гривнях за курсом НБУ в строк до 22.02.2008 року, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому відповідно до встановлених судами обставин справи та наведених норм права суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача втрати від інфляцій та проценти, а доводи, викладені в касаційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують.

Аналогічну правову позицію щодо правових підстав для стягнення втрат від інфляції викладено і в постанові Верховного Суду України від 14.10.2008 року зі справи №6/72/08 Господарського суду Запорізької області.

Щодо стягнення пені суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення, натомість відповідач не звертався до Господарського суду Харківської області до прийняття ним рішення по даній справі з заявою про застосування позовної давності, а відтак такі висновку суду апеляційної інстанції ґрунтуються на приписах ст. 267 ЦК України.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайспед Україна" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2009р. у справі №58/07-09 Господарського суду Харківської області –без змін.