У квітні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інком" звернулось до господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з приватного підприємства "Астро" заборгованості, що виникла внаслідок поставки товару на меншу суму, ніж її сплатив позивач за договором поставки № 21 від 7 лютого 2008 року, у розмірі 906,00 грн.

У квітні 2008 року приватне підприємство "Астро" звернулось до суду із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інком" про стягнення 24 371,73 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням позивачем за первісним позовом грошових зобов`язань з оплати за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Львівської області від 2 липня 2008 року (суддя –І.Петрик), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2009 року (головуючий –Р.Марко, судді –Т.Бонк, С.Бойко), первісний позов задоволено. Стягнено з ПП "Астро" 906,00 грн. боргу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень, у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права і прийняття нового рішення про відмову у первісному позові і задоволенні зустрічного.

Обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 7 лютого 2005 року між ПП "Астро" (продавець) і ТОВ "Інком" (покупець) було укладено договір поставки № 21, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує, згідно з умовами даного договору, брухт і відходи чорних металів. Номенклатура, кількість і ціна товару встановлюються у специфікації (пункт 1.1. договору).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок та строк виконання зобов`язань по оплаті поставленого продавцем товару врегульований пунктом 4.3 договору, згідно з яким кінцевий розрахунок здійснюється на основі приймальних документів, протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем акту від вантажоодержувача. При кінцевому розрахунку для визначення ваги брухту, що підлягає до сплати, приймаються дані акту прийомки.

За змістом пункту 7.1. договору прийомка товару здійснюється працівниками заводів, згідно ДСТУ 4121-2002. Вагою для розрахунків за поставлену партію продукції вважається вага, вказана у приймально-здавальному акті ф. 69, що виписується заводом після прийомки продукції. Відповідальність за розбіжності у вазі між накладною і приймально-здавальним актом несе продавець.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зазначений спір виник при обчисленні ваги продукції, поставленої на виконання умов договору № 21.

Відвантажувальні документи свідчать про те, що на адресу ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг" відправлено 107,9 т. металобрухту класу 4. Фактично вантажоодержувачем прийнято до заліку 95,44 т на суму, що підтверджується актами приймання ф.69, виписаними кінцевим одержувачем.

Згідно ст. 118, 122 Статуту залізниць України, відповідальність за заповнення відомостей в з/д накладній несе відправник.

Таким чином, враховуючи те, що пунктами 4.3, 6.5, 6.6., 7.1. договору поставки, сторони погодили, що при визначенні ваги поставленого товару і подальшому проведенні розрахунків беруться до уваги відомості, зазначені лише у приймально-здавальних актах ф. 69, колегія суддів погоджується із висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що зазначені акти у розумінні статей 33, 34 ГПК України є належними і допустимими доказами обставин, на які посилається ТОВ "Інком" в обґрунтування своїх вимог.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, внаслідок того, що різниця сплачених ТОВ "Інком" грошових коштів з вартістю поставленого товару становить 906,00 грн., рішення господарських судів про стягнення цієї суми з ПП "Астро" і відмову у зустрічному позові є законним і відповідає обставинам справи.

При цьому, колегія суддів не приймає посилання скаржника на рішення господарських судів у справі № 33/13-07 за позовом ПП "Астро" до ДП "Придніпровська залізниця" про стягнення коштів, у яких містяться висновки про те, що зазначені акти не відповідають встановленим правилам приймання продукції по кількості, передбаченим Інструкцією П-6, а тому не прийняті ними як належні докази недостачі.

Так, предметом судового розгляду у вказаній справі були спірні правовідносини, що виникли між ПП "Астро" як вантажовідправником і ДП "Придніпровська залізниця" як перевізником, на підставі накладної і які згідно з частиною 5 статті 306 ГК України регулюються Статутом залізниць України.

Наведене свідчить про різні підстави виникнення, суб`єктний склад і акти нормативного регулювання взаємних прав і обов`язків між сторонами у даній справі і справі № 33/13-07, що зумовлює відмінності у змісті цих правовідносин.

Підставою виникнення взаємних прав та обов`язків між ТОВ "Інком" і ПП "Астро" є укладений між ними договір поставки № 21 від 07.02.2005 року, пунктами 4.3, 6.5, 6.6., 7.1. якого сторони погодили, що при взаємних розрахунках вони керуються даними про строки, кількість і якість поставленої продукції, що містяться у приймально-здавальних актах ф. 69.

Відтак, саме ці акти є належними доказами, на підставі яких судом встановлюються обставини справи, що мають значення для правильно вирішення даного спору.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу приватного підприємства "Астро" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 2 липня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2008 року у справі за № 5/120–без змін.