розглянувши касаційну скаргу КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов'янськ Донецької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 березня 2009 року у справі господарського суду Донецької області за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі Слов'янського регіонального виробничого управління м. Слов'янськ Донецької області до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення боргу,

У листопаді 2008 року КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі Слов'янського регіонального виробничого управління м. Слов'янськ Донецької області звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 20 541 грн. 60 коп. боргу за послуги з водопостачання, 26 грн. 94 коп. - 3 % річних та 215 грн. 52 коп. пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20 січня 2009 року у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23 березня 2009 року рішення суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі Слов'янського регіонального виробничого управління м. Слов'янськ Донецької області просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 березня 2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 20 січня 2009 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стверджує, що судом порушено положення ст. ст. 9, 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами встановлено, що 8 січня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4/3 надання послуг з централізованого водозабезпечення, відповідно до якого позивач зобов’язується надавати відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання в об’ємах відповідно помісячного графіку (п.2.3. договору), в межах технічних можливостей позивача, а відповідач зобов’язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами в строки і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. зазначеного договору тарифи на момент укладення цього договору складали (без ПДВ) за 1м.куб. води питної для промислових, госпрозрахункових та комерційних підприємств - 2,7грн.

Листом від 31 січня 2008 року №166 позивач повідомив відповідача, що відповідно до рішення Донецької обласної ради від 25 січня 2008 року №5/14-431 змінено тариф на водопостачання, у зв'язку з чим останній становить 3,75 грн. за 1м3 без НДС.

3 жовтня 2008 року листом № 4272 позивач, посилаючись на п.5.3 договору № 4/3 від 8 січня 2008 року, повідомив відповідача про застосування з 11 жовтня 2008 року коригування тарифів на послуги питного водопостачання на індекс 1,317.

Не погоджуючись з застосуванням скоригованих тарифів, позивач здійснював оплату без врахування коригування на індекс 1,317, що й стало підставою для водопостачальної організації для звернення з позовом.

Встановлено, що відповідно до п. 5.3. договору у разі зміни тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на то органом сторони застосовують їх з дня набрання чинності.

Про зміну тарифів позивач зобов’язаний повідомити відповідача окремим листом.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до положень Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) повноваження щодо встановлення цін і тарифів у сфері житлово-комунальних послуг належать, зокрема, і відповідним обласним радам.

Згідно з положеннями ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.

Вбачається, що введення позивачем індексу корегування тарифу, за твердженням позивача, було спричинено зміною умов виробництва і реалізації продукції.

Судами встановлено, що відповідач не заперечує проти встановленого рішенням Донецької обласної ради від 25 січня 2008 року №5/14-431 нового тарифу на водопостачання, у розмірі 3,75 грн. за 1м3 без НДС, оскільки такий порядок зміни та встановлення тарифів передбачено договором та встановлено законодавством.

Натомість, було встановлено, що подальша зміна тарифу шляхом його коригування на індекс 1,317, була оформлена наказом Генерального директора КП "Компанія "Вода Донбасу".

Відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) питання встановлення нових та зміни тарифів відноситься до виключної компетенції відповідних рад і не може належати суб'єкту господарювання, який займає монопольне становище в регіоні.

Встановлено, що позивач не надав судам доказів існування рішення Донецької обласної ради щодо зміни тарифу шляхом його коригування на індекс 1,317.

Відсутність рішення уповноваженого законом органу щодо зміни тарифу унеможливлює застосування постачальною організацією зміненого тарифу до споживачів, як і нарахування за несплату незатверджених у встановленому законом порядку тарифів відповідні санкції.

Пунктом 1 ст. 188 Господарського Кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Закон передбачає зміну в односторонньому порядку тарифу на житлово-комунальні послуги лише у випадку прийняття змінених тарифів уповноваженим на те законом органом.

Відтак, з огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши обставини справи, суди підставно відмовили в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 березня 2009 року –без зміни.