У листопаді 2008 року позивач - Головне управління МНС України у Харківській області звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ДКС" (надалі –ТОВ "Будівельна компанія "ДКС", відповідач-1), Державного підприємства "Управління капітального будівництва" (надалі –ДП ТОВ "Будівельна компанія "ДКС", відповідач-2) про розірвання договору № 21-4/22-2/483 від 15.08.2007 про будівництво комплексу за адресою: м. Харків, вул. Зернова,4-А.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в супереч умовам договору № 21-4/22-2/483 від 15.08.2007 про будівництво комплексу за адресою: м. Харків, вул. Зернова, 4-а, не виконав зобов`язання по розробці містобудівельного обґрунтування для реалізації інвестиційного проекту. Виходячи з цього, листом за № 020/210/6987 від 15.08.2008 позивач направив відповідачу-1 та віповідачу-2 пропозицію розірвати Договір та підписати додаткову угоду про розірвання договору № 21-4/22-2/483, однак відповідей позивач не отримав, у зв`язку з чим на підставі частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, просить розірвати спірний договір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2008 по справі № 35/445-08 (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено повністю.

Постановлено розірвати договір № 21-4/22-2/483 про будівництво комплексу за адресою: м. Харків. вул. Зернова,4-а від 15.08.2007, укладений між Головним управлінням МНС України в Харківській області, ТОВ "Будівельна компанія "ДКС" та Державним підприємством "Управління капітального будівництва".

Рішення суду обґрунтоване посиланням на частину 2 ст. 651 ЦК України, за приписами якої договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Оскільки відповідачами не надано доказів належного виконання умов договору, тому договір підлягає розірванню з підстав істотного порушення його умов.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 (колегія суддів: головуючий –Шевель О.В., судді –Афанасьєв В.В., Бухан А.І.) рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2008 по справі № 35/445-08 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими актами господарських судів попередніх інстанції, відповідач-1 - ТОВ "Будівельна компанія "ДКС" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2008 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції є незаконними у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, що є підставою для їх скасування.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. п. 1, 6 постанови № 11 від 29.12.1976 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення та постанова відповідають зазначеним вимогам.

Судами встановлено, що 15.08.2007 між сторонами укладений трьохсторонній договір № 21-4/22-2/483 про будівництво комплексу за адресою: м. Харків, вул. Зернова,4-А, за умовами якого сторони, керуючись власним вільним волевиявленням у виборі один одного як контрагентів за договором і визначені умов договору відповідно до ст. ст. 3, 6, 203, 637 Цивільного кодексу України зобов`язуються об`єднати свої зусилля та вклади і спільно діяти з метою будівництва об`єкту на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Харків. вул. Зернова,4-А (п. 1.1Договору).

Відповідно до п. п. а п. 3.1. Договору, замовник-1 (відповідач-2) приймає на себе такі зобов`язання: розробляє містобудівельне обґрунтування для реалізації інвестиційного проекту.

Згідно з п. 5.5 Договору встановлено графік виконання зобов’язань, на підставі якого Інвестор-підрядник (відповідач-1) повинен до 10.10.2007 розробити та виготувати проектно-кошторисну документацію по будівництву об'єкта, та провести її державну експертизу. Майданчик для виконання робіт повинен бути переданий замовником-2 до 01.12.2007.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони спірного договору фактично не приступили до виконання своїх зобов'язань; позивачем не було отримано відповідного рішення щодо передачі земельних ділянок; розрахунки між сторонами за договором не здійснювалися.

У лютому 2008 року на адресу позивача надійшло окреме доручення № 1230 від 26.02.2008 Заступника Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - про призупинення передачі земельних ділянок під будівництво житлових будинків інвесторам до прийняття окремого рішення (а. с.45).

З урахуванням вказаної обставини, на підставі ст. 188 Господарського кодексу України та п.7.4. Договору, позивач 15.08.2008 надіслав відповідачу-2 - Державному підприємству "Управління капітального будівництва" лист за номером № 020/210/6987, в якому запропонував розірвати договір № 21-4/22-2/483 про будівництво комплексу від 15.08.2007 про що підписати Додаткову угоду про розірвання даного Договору. Пропозицію про розірвання договору мотивовано тим, що відповідач-2 не виконав п.п. а) п.3.1 Договору, а саме: не розробив містобудівельного обґрунтування для реалізації інвестиційного проекту, у зв’язку з чим Головне управління було не в змозі виконати взяті на себе договірні зобов’язання щодо надання дозвільних документів ТОВ "Будівельна компанія "ДКС" на проведення будівництва.

Аналогічний лист за № 020/210/7608 від 05.09.08 було надіслано позивачем відповідачу-1 –ТОВ "Будівельна компанія "ДКС" на адресу: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 50. Проте відповідачами не надано відповіді на пропозицію про розірвання договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, можливість дострокового розірвання договору в судовому порядку пов’язується як з істотністю порушення стороною зобов’язань за спірним договором, так і з наявністю в цьому договорі або законі вказівки на інші підстави його розірвання.

Судами встановлено, що договором № 21-4/22-2/483 від 15.08.2007 передбачено розірвання вказаного договору за рішенням суду у разі порушення сторонами умов Договору, що унеможливлює будівництво об’єкта у визначені цим договором строки.

Відповідно до встановлених господарськими судами обставин справи, аналізу норм чинного законодавства України та положень договору № 21-4/22-2/483 від 15.08.2007 вбачається, що сторони фактично не приступили до виконання його умов, що призвело до неможливості будівництва об’єкта у визначені договором строки та як наслідок, є об’єктивними ознаками істотного порушення договору, існування яких вказує на значну міру позбавлення того на що особа (позивач) розраховувала при укладенні договору та, як обґрунтовано зазначили суди, є підставою для розірвання спірного договору.

З даними висновками судів попередніх повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та нормам матеріального права.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про вирішення даного спору за відсутності представника відповідача-1 - ТОВ "Будівельна компанія "ДКС", оскільки в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Інші, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає.