Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 6/497 про забезпечення позову заборонено Дочірній компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Відкритому акціонерному товариству "Київгаз", Відкритому акціонерному товариству "Київоблгаз" вчиняти дії по відключенню, обмеженню від газопостачання підприємств та організацій, які виробляють теплову енергію з метою надання житлово-комунальних послуг у місті Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі №6/497 ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі №6/497 залишено без змін; апеляційні скарги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовими актами судів попередніх судових інстанцій, до Вищого господарського суду України надійшло дві касаційні скарги: від Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі №6/497 та відмовити Виконавчому органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги статей 32 та 43 ГПК України .

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі №6/497 та відмовити у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" надала пояснення щодо касаційних скарг ДК "Газ України" та ДК "Укртрансгаз", в яких просить задовольнити касаційні скарги, а ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у даній справі скасувати, оскільки оскаржувані судові рішення в частині вжиття забезпечення позову винесені з порушенням вимог ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України.

У відзиві на касаційні скарги ДК "Газ України" та ДК "Укртрансгаз" позивач просить відмовити в задоволенні касаційних скарг.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає наступне.

До господарського суду міста Києва звернувся Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(відповідача-1), Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(відповідача-2), Відкритого акціонерного товариства "Київгаз"(відповідача-3), Відкритого акціонерного товариства "Київоблгаз"(відповідача-4) про забезпечення безперебійного газопостачання об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення міста Києва.

Одночасно позивач у позовній заяві, з метою забезпечення позову, просив:

- заборонити відповідачам вчиняти дії по відключенню, обмеженню від газопостачання підприємств та організацій, які виробляють теплову енергію з метою надання житлово-комунальних послуг у місті Києві, у зв'язку з тим, що не вжиття такого заходу може призвести до незворотних наслідків, які унеможливлять виконання рішення суду та викличе ланцюг системних аварій об'єктів життєзабезпечення міста, внаслідок розморожування систем теплопостачання, та масового підвищення споживання електричної енергії та перевантаження систем електропостачання. Крім того, позивач посилається на Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) , яким встановлено заборону відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем газопостачання об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення.

Задовольняючи частково дане клопотання, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим клопотання позивача, пов'язаність заходів забезпечення з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову ґрунтується на матеріалах справи, а обраний позивачем та застосований судом першої інстанції захід до забезпечення позову знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (додатково дивись Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006р. №01-8/2776 (v2776600-06) , узагальнення Судової палати у господарських справах ВСУ від 01.01.2004р. судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) у частині регулювання діяльності акціонерних товариств).

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З огляду на те, що заява про забезпечення позову заявлена позивачем у межах позовних вимог щодо заборони відповідачам вчиняти певні дії є адекватною, обраний захід до забезпечення позову пов'язаний з предметом спору, колегія суддів погоджується з доводами судів про обґрунтованість вимоги позивача про застосування заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, та враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, колегія суддів вважає, що суди двох інстанцій правильно застосували приписи ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала та постанова відповідають нормам процесуального права, ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційні скарги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 у справі №6/497 - без змін.