за участю представника позивача –Богатирьова Д.А. дов. б/н від 15.07.2009 року та представника відповідача –Троєкурова Д.О. дов. б/н від 01.07.2009 року,

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Аеробуд-Юг" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2009 року у справі господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом ТОВ "Сервісстрой" до Дочірнього підприємства "Аеробуд-Юг" про стягнення боргу,

У листопаді 2008 року ТОВ "Сервісстрой" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Аеробуд-Юг" про стягнення боргу за автопослуги, надані відповідно до договору № 6 від 11 червня 2004 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2008 року позов задоволено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2009 року рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Аеробуд-Юг" просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2009 року і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стверджує, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 11 червня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 6 на оренду автомобілів, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісстрой" виділило дочірньому підприємству "Аеробуд-Юг" автомобіль Камаз-5511 СБ-92, державний номер 17936 КО, автомобіль Камаз 5511СБ-92, державний номер 6054 С1, автомобіль Камаз 5410 ТЦ-13, державний номер 16976 КО, з 19 липня 2004 року у справному стані з закріпленням водія на строк дії договору, а замовник зобов’язався своєчасно здійснювати оплату.

Пунктом 3.2. вказаного договору визначено, що вартість оренди одиниці автотранспорту за місяць складає: Камаз-5511 СБ-92 - 4650,00 грн., Камаз ТЦ-13 - 4500,00 грн.

За пунктом 3.3. договору оплата здійснюється щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Пунктом 3.4. сторони погодили, що вартість може бути збільшена або зменшена у випадку зростання або зниження цін.

Додатковою угодою № 3 від 1 квітня 2008 року сторони доповнили пункт 3.2. договору № 6 від 11 червня 2004 року наступною умовою: "Вартість оренди одиниці автотранспорту складає: 1. Камаз-5511-7800,00 грн., Камаз -55102 –9000,00 грн., Автокран КС-3575 –8500,00 грн."

Додатковою угодою №4 від 1 серпня 2008 року сторони внесли зміни до договору № 6 від 11 червня 2004 року та визначили, що вартість оренди одиниці автотранспорту складає: Камаз-5511-7300,00 грн., Камаз - 55102 –8500,00 грн., Автокран КС-3575 –8000,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору сторонами був підписаний акт виконаних робіт за вересень 2008 року на загальну суму 35145,68 грн.

Акти виконаних робіт за жовтень 2008 року на суму 22027,45 грн. та за листопад 2008 року на суму 1818,18 грн. були підписані лише позивачем.

За твердженням позивача, оплата за актами виконаних робіт за вересень, жовтень та листопад 2008 відповідачем не проводилась.

Водночас, в своїх запереченнях відповідач стверджує, що вказані послуги позивачем не надавались.

Вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з доведеності цих вимог, посилаючись на акти виконаних робіт, податкові накладні та подорожні листи, складені одноособово позивачем.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Так, статтею 43 ГПК України встановлено обов'язок господарського суду всебічно, повно та об'єктивно оцінювати подані сторонами докази.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди не в повному обсязі перевірили доводи відповідача стосовно відсутності належних доказів надання позивачем послуг, оплату яких вимагає позивач.

Також, вбачається, що суди не надали належної уваги твердженням відповідача про невідповідність вартості виконаних робіт, вказаної в актах приймання - передачі за спірні періоди, умовам додаткової угоди №4 від 1 серпня 2008 року до договору оренди.

Крім того, суди не перевірили, чи наявні у позивача докази на підтвердження того, що ним було фактично виконано певні дії з надання транспортних послуг відповідачу у спірні періоди та не з'ясували, які саме послуги були надані позивачем та чи були вони фактично прийняті відповідачем у порядку, встановленому договором.

Не з'ясовано, чи було дотримано позивачем встановленого договором № 6 від 11 червня 2004 року порядку надання послуг, зокрема, щодо оформлення всіх супровідних документів та отримання відповідних замовлень від відповідача.

Виходячи зі змісту ст. ст. 38, 43, 65 ГПК України, рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Тому, з огляду на викладене, в порушення положень ст. ст. 38, 43, 65, 101 ГПК України, суди не здійснили всіх необхідних процесуальних дій, спрямованих на повний та всебічний розгляд справи, у зв'язку з чим прийшли до необґрунтованих та передчасних висновків.

За таких обставин судові рішення визнати законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, повно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2009 року.

Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд в іншому складі суду.