У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД." від 01.12.2008, в частині ухвалення продажу належній ОСОБА_3 частки у статутному фонді Товариства в розмірі 20, 80 % на користь ОСОБА_4. та прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_4. з часткою у статутному фонді у розмірі 20, 80%.

Одночасно позивач звернувся з клопотання про забезпечення позову, у якому просив:

1) заборонити державним реєстраторам Управління з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровської міської ради проводити державну реєстрацію зміни керівника, зміну складу засновників, видачу дублікату установчих документів та зміну свідоцтва про державну реєстрацію та інших реєстраційних дій, передбачених законом, щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД.";

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД.", Дніпропетровській міській раді і Дніпропетровському виконкому, Інспекції державного архітектурного контролю і Головному архітектурно-планувальному управлінню міської ради, приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії у відношенні нежитлової будівлі №13 по вул. Шмідта, 13 у м. Дніпропетровську.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2009 у справі № К25/58-09 клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково; заборонено державним реєстраторам Управління з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровської міської ради проводити державну реєстрацію зміни керівника, зміну складу засновників, видачу дублікату установчих документів та зміну свідоцтва про державну реєстрацію та інших реєстраційних дій, передбачених законом, щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД."; в решті вимог відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2009 у справі № К25/58-09, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, крім того, скаржник зазначає, що вона була прийнята у відношенні прав осіб, які не були залучені до участі у справі, що грубо порушує права скаржника та є підставою для скасування вказаної ухвали.

При цьому, звертаючись з касаційною скаргою, ОСОБА_1 скористався правом, наданим ст. 107 ГПК України, відповідно до положень якої, касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала про забезпечення позову стосується його прав, а саме, порушує його право брати участь в управлінні справами товариства, передбачене ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 88 Господарського кодексу України, оскільки скаржник є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "К.А.С. ЛТД.".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм апеляційним господарським судом належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 (va009700-06) , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиття заходів до забезпечення позову не повинно призводити (перешкоджати) до втручання у господарську діяльність відповідача (див. позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.06.2008 у справі № 28/262-07-7239) .

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак, всупереч положенням ст. 66 ГПК України заява позивача та оскаржувана ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову нічим необґрунтовані.

При винесенні ухвали про забезпечення позову місцевий господарський суд не врахував адекватність вимог заявника заявленим позовним вимогам, відсутність зв’язку між вжитими заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги та чи пов’язані вони між собою.

За таких обставин та враховуючи, що обґрунтування суду щодо часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях позивача, а також стосується не тільки учасників судового процесу а і осіб, які не беруть участь у справі, ухвала господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню, а справа № К25/58-09 поверненню до господарського суду Дніпропетровської області на розгляд по суті.