розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2009 року у справі № 16/290 Господарського суду Полтавської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Полтавська область, до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЖК", Полтавська область, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –1) Комсомольська міська рада Полтавської області, Полтавська область; 2) Кременчуцьке територіальне управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, Полтавська область, про усунення перешкод в користуванні майном,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

У листопаді 2008 року позивач –ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача – ОСББ "МЖК" про усунення перешкод в користуванні майном.

Вказував, що 25.06.08 між ним та ПП ОСОБА_2 було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення кафе "Слада", загальною площею 90 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1, згідно умов якого останній надав йому вказане приміщення в оренду.

Зазначав, що вказане приміщення має два входи, один з яких виходить на вулицю Миру, а інший –на вулицю Леніна.

Також зазначав, що 29.06.08 відповідачем самовільно побудовано металеву огорожу земельної ділянки по периметру житлового будинку № 40 на вулиці Леніна, що робить неможливим під’їзд машин, які завозять продукцію.

Посилаючись на порушення його права користування орендованим приміщенням, позивач просив зобов'язати ОСББ "МЖК" усунути перешкоди в користуванні приміщенням кафетерію, яке розташоване під АДРЕСА_1 шляхом демонтажу металевої огорожі по периметру житлового будинку № 40 на вулиці Леніна.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17 лютого 2009 року (суддя Тимощенко О.М.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на відсутність правових підстав до звернення з даним позовом, оскільки спірними діями відповідача не порушуються його права та охоронювані законом інтереси.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2009 року (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. –головуючий, Разіна Т.І., Фаловська І.М.) рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 391, 396 ЦК України та ст.ст. 27, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.06.08 між ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення кафе "Слада", загальною площею 90 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1, згідно умов якого останній надав позивачу вказане приміщення в оренду.

Також судами встановлено, що приміщення кафетерію розташоване в одноповерховій будівлі, що з’єднує та є складовою частиною комплексу з трьох дев’ятиповерхових житлових будинків, які розташовані під №№ 20, 20 по вулиці Миру та під № 40 по вулиці Леніна в місті Комсомольськ, Полтавської області.

Орендоване приміщення має два входи, один з яких розташований з фасадної сторони прибудови і виходить на вулицю Миру, а другий –службовий вхід (пожежний), розташований зі зворотної сторони прибудови, виходить на внутрішньобудинкову дворову територію комплексу. Підхід та під’їзд до службового входу в приміщення облаштований дорогою, що є продовженням під’їздної дороги до житлового будинку, який розташований під № 40 по вулиці Леніна.

29.06.08, як стверджує позивач, відповідач самочинно прибудував металеву огорожу земельної ділянки по периметру житлового будинку, який розташований під № 40 по вулиці Леніна, в зв’язку з чим перекрив пішохідний перехід та проїзд автомобільного транспорту по існуючій під'їзній дорозі до службового входу приміщення кафетерію, що орендує позивач та в якому здійснює підприємницьку діяльність. Постачальники не мають змоги під'їхати до входу та змушені переносити муку, цукор та інші продукти, що постачають позивачу у мішках, коробках та іншій тарі, по газону в обхід металевої огорожі.

Разом з тим, судами встановлено, що приписом Кременчуцького територіального управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області № 7 від 03.07.08, актом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області № 1-К від 11.07.08 та протоколом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області № 1 від 11.07.08 про правопорушення у сфері містобудування встановлено самовільне, без оформлення дозволу на будівництво огорожі у встановленому порядку, виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва огорожі периметру будинку, який розташований під № 40 по вулиці Леніна в м. Комсомольську.

Відповідно до п. 8 висновку Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Комсомольської міської ради № 29 від 01.04.08, ОСББ "МЖК" повинно забезпечити право під'їзду та проходу до суміжних земельних ділянок, шляхом укладення земельних сервітутів з власниками (користувачами, розташованих на них будівлями) на обслуговування цих будівель (а.с. 38).

Пунктом 4.9 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273 (z0945-00) , встановлено перелік будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл. До них відносяться, зокрема, тимчасові будівлі та споруди, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштування фундаментів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСББ "МЖК" погодило будівництво паркану з відповідними органами та ПП ОСОБА_2, який є власником приміщення, що орендує позивач.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, Рішенням Комсомольської міської ради Полтавської області від 18.03.09, ОСББ "МЖК" передано у власність земельну ділянку площею 0,5758 га, яка розташована по вулиці Леніна, 40, для розташування та обслуговування житлового будинку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, окрім іншого, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст.ст. 98, 99 вказаного Кодексу право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші.

Отже, використання позивачем під'їзду та проходу до суміжних земельних ділянок, може бути реалізовано тільки шляхом укладення земельних сервітутів з відповідачем.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача правових підстав для звернення до суду з даним позовом є такими, що відповідають нормам матеріального права та грунтуються на матеріалах справи, оскільки охоронювані законом права та інтереси позивача, встановленням відповідачем металевої огорожі земельної ділянки по периметру житлового будинку № 40 на вулиці Леніна, не порушені, позивач не позбавлений права на звернення до відповідача для встановлення земельних сервітутів.

Враховуючи вище викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обгрунтовано відмовлено в позові.

Посилання касаційної скарги на порушення оскаржуваними діями відповідача його охоронюваних прав, як орендаря приміщення, не знайшли свого підтвердження при здійсненні касаційного перегляду справи, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.