до державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків "Укрелекон" (далі –Підприємство), м. Київ,

про захист ділової репутації, визнання недостовірною розповсюдженої інформації та її спростування,

за участю представників сторін:

позивача –Терещук Н.В.,

відповідача –не з'явився,

Консорціум звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недостовірною та такою, що завдає шкоди його діловій репутації, інформації, поширеної Підприємством у листі від 06.06.2008 № 30 за підписом директора Коваленка Миколи Гнатовича на ім'я заступника голови комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності народного депутата України Стретовича В.М. (далі - Лист), а саме: "3 метою недопущення соціальної напруги МВС уклав договір (від 12.05.2008 № 200) з консорціумом "ЄДАПС" на суму 21 млн. грн. Таким чином, консорціуму "ЄДАПС" надано можливість фактично викрасти у держави і населення понад 10 млн. грн. А всього, враховуючи реальну вартість робіт і раніше виплачені суми, у держави та платників податків протягом 2003-2007p.p. (за активної підтримки цього народного депутата) необґрунтовано та незаконно було вилучено понад 490 млн. грн." (далі - Інформація);

- зобов'язання Підприємства відкликати Лист;

- зобов'язання Підприємства спростувати Інформацію шляхом направлення відповідного листа тому ж адресатові (позивачем запропоновано певний зміст цього листа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2009 (суддя Демченко Т.С.) позов задоволено частково: визнано недостовірною Інформацію; зобов'язано Підприємство відкликати Лист; зобов'язано Підприємство спростувати поширену Інформацію шляхом направлення на ім'я заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Стретовича В.М. листа в редакції, зазначеній у судовому рішенні. Рішення місцевого суду мотивовано недоведеністю Підприємством у повному обсязі достовірності поширеної Інформації.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 (колегія суддів у складі: Моторний О.А. –головуючий суддя, судді Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення місцевого суду від 14.01.2009 скасовано та в задоволенні позову відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що звернення відповідача з Листом до вповноваженого органу не є розповсюдженням негативної інформації стосовно позивача та не було спрямовано на приниження ділової репутації Консорціуму.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Консорціум просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- 06.06.2008 Підприємством на ім'я заступника голови комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності народного депутата України Стретовича В.М. направлено Лист з Інформацією стосовно ситуації, яка склалася у сфері голографічного захисту товарів і документів та причетності окремих посадових осіб і комерційних структур до розкрадання державних коштів;

- заступником голови комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Стретовичем В.М. Лист надіслано за належністю для розгляду і вирішення по суті на ім'я Президента України;

- Стретович В.М. також звернувся до Секретаря Ради національної безпеки та оборони України Богатирьової Р.В. з проханням вжити заходів з питань забезпечення економічної безпеки держави, протидії корупції та контрабанді товарів, порушення антимонопольного законодавства з метою припинення розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах. Разом із зверненням надіслано і копію Листа (т. 1, а.с. 78);

- Радою національної безпеки та оборони України прийнято рішення про звернення до відповідних органів державної влади з метою проведення перевірки діяльності Консорціуму. На даний час тривають перевірки діяльності позивача Антимонопольним комітетом України та Генеральною прокуратурою України;

- Підприємством не подано доказів достовірності Інформації (за виключенням факту укладення позивачем та Міністерством внутрішніх справ України договору від 12.05.2008 № 200 на закупівлю документів суворого обліку на паперовій основі на суму 21 млн. грн., яка є достовірною);

- частина Інформації: "З метою недопущення соціальної напруги МВС уклав договір (від 12.05.2008 № 200) з консорціумом "ЄДАПС" на суму 21 млн. грн." є оціночним судженням Підприємства.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- Підприємство в Листі просило адресата звернутися до Президента України з проханням дати відповідні доручення РНБО, СБУ, Генеральній прокуратурі України та відповідним правоохоронним органам здійснити заходи, спрямовані на протидію контрабанді, корупції та на забезпечення національної безпеки держави;

- позивачем не подано доказів того, що направлення Підприємством Листа було спрямовано на приниження ділової репутації Консорціуму.

Причиною виникнення судового спору є питання щодо наявності підстав для спростування поширених відповідачем відомостей.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до приписів статті 76 Конституції України повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 17.11.1992 № 2790-XII "Про статус народного депутата України" (далі –Закон № 2790) народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" (1665-15) представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до приписів статей 6, 7, 11, 12, 15, 16, 24, 26 Закону № 2790 депутат має певні повноваження щодо: законодавчої ініціативи; звернень із депутатськими запитами; розгляду звернень підприємств, установ, організацій; порушення питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій; подання депутатських звернень; витребування необхідної інформації.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) зазначено, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було встановлено фактичних обставин, які свідчили б про поширення відповідачем саме завідомо неправдивих відомостей за відсутності підстав для його звернення до вказаних органів та без наміру виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси (абзац четвертий пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 (v_001700-09) ).

Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано статтею 34 Конституції України. Це право закріплено також у статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши мету звернення Підприємства до заступника голови комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності народного депутата України Стретовича В.М., який є носієм державної влади з особливим статусом та має визначені законодавством повноваження для її реалізації, беручи до уваги повний зміст Листа, дійшов обґрунтованого висновку про те, що згадані дії Підприємства не є розповсюдженням недостовірної інформації стосовно Консорціуму та не були спрямовані на приниження ділової репутації позивача, внаслідок чого правомірно відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного, а тому й не можуть бути підставами для її задоволення.

Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.