Рішенням господарського суду м.Севастополя від 12.03.09 року (суддя Євдокімов І.В.) позовні вимоги задоволено, визнано за позивачем право на укладення договору оренди комунального нерухомого майна, розташованого у м.Севастополі по вул. Частніка, 66.

Рішення суду мотивовано тим, що підставою для задоволення позовних вимог є рішення міської комісії з оренди комунального майна від 18.03.08 та скасування постановою ВГСУ від 27.11.08 постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.08 у справі №5020-2/173.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з касаційною скаргою в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

На думку скаржника, в порушення ст. 11 ЦК України, суд не вказав підставу виникнення права у Комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" на оренду майна. Право на оренду може виникнути лише на підставі договору оренди, але такій договір з позивачем не укладався., окрім цього, такий договір укладався з ТОВ "Центр Дерматовенерологія".

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

21 квітня 2001 року між Державним КП "Аррікон" (правонаступником якого є КП Севастопольської міської ради "Аррікон")- балансоутримувачем комунального майна на праві оперативного відання та СПД Колієвим Валерієм Каніковичем було укладено договір № 50 оренди комунального нерухомого майна. –окремо розташованої будівлі №66 по вул. Частника у м. Севастополі.

Згідно п. 7.1 цього договору термін його дії визначено сторонами до 27.03.2008.

15.11.2004 між ДКП "Аррікон"і ТзОВ "Центр Дерматовенерологія" було укладено Протокол узгодження змін до Договору оренди комунального майна №50 від 21.04.2001.

Вказаним Протоколом було внесено зміни до Договору оренди № 50 від 21.04.2001 в частині заміни сторони за Договором - Орендаря.

З моменту підписання Протоколу 15.11.2004 Орендарем за Договором № 50 є ТОВ "Центр Дерматовенерологія".

22.02.2008 ТОВ "Центр Дерматовенерологія" звернулося до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради із заявою про продовження на той же строк та на тих самих умовах договору оренди № 50 від 21.04.2001.

Однак, листом від 4.04.2008 №1306 Фонд комунального майна Севастопольської міської повідомив ТОВ "Центр Дерматовенерологія" про те, що рішенням від 18.03.2008 Міської комісії по оренді комунального майна у задоволенні заяви ТОВ "Центр Дерматовенерологія" про продовження строку дії договору оренди № 50 від 21.04.2001 було відмовлено з тих підстав, що на оренду вказаного приміщення подана заявка бюджетної установи - КЗ "Шкірно-венерологічний диспансер".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.07.2008 у справі №5020-2/173 у задоволенні позову ТОВ "Центр Дерматовенерологія" про визнання продовженим договору оренди відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 апеляційна скарга ТОВ "Центр Дерматовенерологія" задоволена, договір оренди № 50 від 21.04.2001 продовжений з ТОВ "Центр Дерматовенерологія"до 05.03.2015.

16.09.2008 на підставі вказаного судового рішення між КП СМР "Аррікон"і ТОВ "Центр Дерматовенерологія" було укладено Протокол узгодження змін до договору оренди комунального майна № 50 від 21.04.2001, яким були внесені зміни до пункту 7.1 Договору оренди із зазначенням, що договір вважається пролонгованим до 05.03.2015.

27.11.2008 постановою Вищого господарського суду України постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.008 скасована, рішення господарського суду міста Севастополя від 22.07.2008, залишено без змін.

16.12.2008 позивач звернувся до КП СМР "Аррікон", Севастопольської міської ради, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з листом, в якому просив визнати за ним право на укладення договору оренди комунального нерухомого майна по вул.Частніка,66 у місті Севастополі, укласти відповідний договір строком на 5 (п’ять) років; ініціювати в судовому порядку питання про виселення ТОВ "Центр Дерматовенерологія" з займаних приміщень.

Однак, листом від 25.12.2008 №705 КП СМР "Аррікон" повідомило позивача про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, окрім перелічених у пунктах 1-3, є інші юридичні факти.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статі 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна у порядку, встановленому частиною сьомою статті 9 цього Закону.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем було направлено до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради лист від 20.03.08 № 122 з проханням надати в оренду спірне комунальне майно –приміщення по вул.Частніка,66 у місті Севастополі для розміщення диспансеру.

Листом від 08.04.2008 за №1353 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради повідомив Позивача про те, що рішенням Міської комісії по оренді комунального майна від 18.03.2008 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Центр Дерматовенерологія" про продовження строку дії договору оренди № 50 від 21.04.2001 нерухомого майна по вул. Частніка,66 у м. Севастополі.

18.03.2008 Міською комісією по оренді комунального майна прийняте рішення про укладення договору комунального нерухомого майна по вул. Частніка, 66 у м.Севастополі з Комунальним закладом "Шкірно-венерологічний диспансер" строком на 5 (п’ять) років для розміщення диспансеру.

Відповідно до абзацу 13 ч.4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, якщо орендодавець, зазначений в абзаці другому та третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.

Як правильно вказав суд, визнання права на укладання договору оренди не є тотожнім укладанню такого договору та не породжує у сторін будь-яких прав та обов’язків.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендодавцями є органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, щодо майна, що перебуває у комунальній власності. Правові підстави користування майном, переданим в оренду, у тому числі і користування майном після закінчення терміну дії договору оренди закріплені в статтях 764, 777 Цивільного кодексу України, статтях 9, 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" . Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) . Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий саме строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути заявлені ним протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Оскільки, як встановлено в постанові ВГСУ від 27.11.08р., відповідач заперечував щодо продовження договору оренди, договір №50 від 21.04.01 є таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на якій його було укладено, а саме, з 27.03.08р.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута відповідно дослідженим доказам, встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому підстави для скасування прийнятого у справі судового рішення відсутні.