Рішення суду мотивовано тим, що загальні збори, рішення яких оспорюється, відбулися 21.01.1999 і згідно ст. 75 ЦК УРСР строк позовної давності для їх оскарження закінчився 21.01.2001, тоді як позивач звернувся до суду за захистом права з пропуском встановленої позовної давності, що за приписами ст. 80 ЦК УРСР є підставою для відмови в позові. В матеріалах справи відсутні докази поважності пропуску позовної давності і в процесі розгляду справи і позивач на такі обставини не посилався.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 (судді: Р.Марко, Т.Бонк, С.Бойко) рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Цукровий завод "Поділля", які оформлені протоколом № 1 від 21.01.1999 в частині вступу його до ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" та внесення свого майна в якості внеску до статутного фонду цього товариства визнати недійсним.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що в статутному фонді відповідача державна частка становить 55,77% і на дату проведення загальних зборів, рішення яких оспорюється, функції з управління акціями, що належали державі в статутному фонді відповідача належали позивачу. Концерн "Комплекс", який на підставі договору доручення № 276-ю від 11.08.1998 на загальних зборах голосував згідно окремого доручення від 20.01.1999, повинен був погодити з позивачем статутні документи щодо входження в ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" та передачі державного майна до його статутного фонду, однак цього не зробив, чим порушив умови договору доручення № 276-ю від 11.08.1998. Таким чином, рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Цукровий завод "Поділля", які оформлені протоколом № 1 від 21.01.1999 в частині вступу його до ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" та внесення свого майна в якості внеску до статутного фонду цього товариства є недійсним.

Висновки місцевого господарського суду про пропуск позивачем позовної давності є помилковими, оскільки про спірне рішення загальних зборів акціонерів позивач дізнався лише у 2002 році.

ТОВ "Поділля-цукор"в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Скаржник вважає, що висновок апеляційної інстанції про відсутність погодження з позивачем статутних документів щодо входження в ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" та передачі державного майна до його статутного фонду є підставою для визнання оспорюваного рішення загальних зборів недійсним, помилковий. За висновком скаржника порушення уповноваженою особою умов договору доручення в частині передачі документів щодо яких відбулося голосування уповноваженої особи є підставою для застосування відповідальності, передбаченої договором доручення, але не може бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними, оскільки така передача повинна була проводитися після проведення загальних зборів.

Апеляційною інстанцією неправильно визначено початок перебігу позовної давності, внаслідок чого висновок про її не пропущення позивачем помилковий.

Так, початок позовної давності слід відраховувати з дня, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, тобто з 21.01.1999.

Скаржник також просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 про вжиття заходів забезпечення позову щодо заборони ТОВ "Поділля-цукор" вчиняти будь-які дії, які можуть призвести в майбутньому до відчуження майна з підстав її прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що, оскільки даний спір є немайновим в сфері корпоративних правовідносин, тому за наслідками задоволення позову виконання судового рішення не буде впливати на правовий статус майна ТОВ "Поділля-цукор". Таким чином, заборона ТОВ "Поділля-цукор" вчиняти будь-які дії, які можуть призвести в майбутньому до відчуження майна не пов'язана з предметом спору, порушує права скаржника як власника майна та є втручанням в господарську діяльність.

ВАТ "Цукровий завод "Поділля"у відзиві на касаційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, вважає висновки постанови апеляційної інстанції правомірними та просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом заявленого позову є вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Цукровий завод "Поділля", які оформлені протоколом № 1 від 21.01.1999 в частині вступу його до ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс" та внесення свого майна в якості внеску до статутного фонду цього товариства.

Позивач звернувся з даним позовом до місцевого господарського суду 01.06.2005.

Відповідно до пункту 6 Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) правила цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.

Отже, як вірно дійшов висновку місцевий господарський суд до вимог заявника застосовуються норми про позовну давність, визначені Цивільним кодексом Української РСР (1540-06) .

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Касаційна інстанція вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів акціонерів, тобто з 21.01.1999. Таким чином, 21.01.2002 закінчився строк позовної давності щодо оскарження зазначених рішень загальних зборів.

Судом встановлено, що 21.04.99 Фонд державного майна України повідомив Регіональне відділення Фонд державного майна України по Тернопільській області щодо вартості майна ВАТ "Цукровий завод "Поділля", що передано як внесок до статутного фонду ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс".

Слід зазначити, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області підпорядковане Фонду державного майна України, що презюмує обізнаність відділення із сторони Фонду державного майна України щодо спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Зазначена стаття не містить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку пред'явлення позову після спливу позовної давності.

В зв'язку з цим дане питання віднесено на розсуд суду, що розглядає справу.

Місцевий суд зазначив, що будь-які докази поважності пропуску позовної давності відсутні і в процесі розгляду справи позивач на відповідні обставини не посилався.

Таким чином, наявності обставин, що свідчать про поважні причини пропуску позовної давності позивач не доводив, тому судом таких не встановлено.

Апеляційна інстанція в спростування висновків місцевого суду про пропуск позовної давності зіслалася на те, що позивачу стало відомо оспорюване рішення загальних зборів господарського товариства та відповідно про порушення його права лише у 2002 році, після того як від Фонду державного майна України отримано копії протоколів загальних зборів.

Одночасно, судом апеляційної інстанції зазначено, що функції з управління державними корпоративними правами товариства, рішення якого оспорюється, були передані позивачу у 2000 році згідно наказу № 877 від 25.04.2000.

Апеляційною інстанцією зазначено, що 24.04.2000 Позивачу було передано матеріали загальних зборів акціонерів, крім матеріалів щодо відповідача.

Таким чином, висновок апеляційної інстанції про те, що позивач дізнався про відповідні матеріали лише 2002 році не відповідає встановленим обставинам щодо передачі позивачу функції з управління державними корпоративними правами товариства ще у 2000 році.

Отже, позивач маючи процесуальну можливість подати позовну заяву до закінчення передбаченого законом строку був зобов'язаний вжити всіх заходів для вчинення цієї процесуальної дії, проте, відповідних заходів для цього не вжив, звернувся до суду за захистом своїх прав з пропущенням строку позовної давності.

Отже, місцевий господарський суд відмовив в позові з підстав пропуску позовної давності обгрунтовано.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 вжито заходів забезпечення позову щодо заборони ТОВ "Поділля-цукор" вчиняти будь-які дії, які можуть призвести в майбутньому до відчуження майна.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом про визнання рішення загальних зборів господарського товариства від 21.01.1999 недійсним.

Обираючи спосіб забезпечення позову господарський суд першої інстанції не звернув увагу на те, що заборона ТОВ "Поділля-цукор" щодо дій з майном не відповідає зазначеній в законі меті для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Так, за оспорюваним рішенням загальних зборів вирішено, зокрема, внести майно в якості внеску до статутного фонду ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс".

Заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору передбачає недопущення його відчуження на користь інших осіб з метою недопущення порушення та обмеження права власності насамперед позивача на належне йому майно, задоволення можливих майнових вимог позивача.

При цьому майнових вимог позивач не заявляє.

Суд не звернув увагу, що на обґрунтування підстав застосування забезпечення позову заявник, посилаючись на порушення його прав, разом з тим не навів обставин, які б свідчили про його конкретні майнові вимоги до ТОВ "Поділля-цукор", зміст цих вимог, їх обсяг, не надав доказів в підтвердження таких обставин, зокрема, яке належне позивачу майно оспорюється за даним позовом.

Обираючи такий спосіб забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, господарський суд не навів відповідних фактів та доказів в обґрунтування висновку, що невжиття забезпечення позову утруднить чи унеможливить виконання судового рішення. Приймаючи до уваги заяву відповідача, який заявляє про порушення своїх прав, суд не вмотивував висновку, які у справі докази свідчать про існування спору між заявником та особою, якій заборонено вчиняти дії, яким саме чином обраний ним спосіб забезпечення послужить засобом попередження можливих порушень інтересів відповідача та яких саме інтересів.

За таких обставин касаційна інстанція дійшла висновку щодо необґрунтованості судового рішення, а відтак, наявності підстав для його скасування.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 у справі № 10/114-2414(9/119-1509) господарського суду Тернопільської області скасувати.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 28.07.2008 залишити в силі.

Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за перегляді судових рішень в касаційному порядку віднести на позивача. Господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.