Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

не з'явились

Постановою господарського суду Київської області від 26.03.2009 у справі № Б18/036-09 ТОВ "Опт-крафт-груп" визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура на підставі ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором призначено компанію ''Kront Direkt Invest Limited''.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Фастівська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 26.03.2009 у справі № Б18/036-09 та ухвалу господарського суду Київської області від 16.03.2009 про порушення провадження у справі, посилаючись на порушення місцевим судом норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку постанову місцевого господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2009 порушено провадження у справі за заявою Компаніїї ''Kront Direkt Invest Limited'' до ТОВ "Опт-крафт-груп" про банкрутство, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Зокрема, такий випадок встановлений частиною першою статті 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відповідно до положень якої ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Оскарження в цілому ухвали про порушення справи про банкрутство та призначення її до розгляду чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суду України припиняє касаційне провадження за касаційною скаргою Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції на ухвалу господарського суду Київської області від 16.03.2009 про порушення провадження у справі про банкрутство.

Постановою господарського суду Київської області від 26.03.2009 у справі № Б18/036-09 ТОВ "Опт-крафт-груп" визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура на підставі ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором призначено компанію ''Kront Direkt Invest Limited''.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор посилається, на наявність перед ним у ТОВ "Опт-крафт-груп" заборгованості в розмірі 33000грн., на визнану на цю суму боржником претензію та на акти від 07.10.2008 та 12.11.2008 про відсутність боржника за місцем знаходження.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені ( далі –виконавчий орган).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Місцевим господарським судом в постанові від 26.03.2009, в порушення ст. 43 ГПК України, взагалі не надано оцінки та аналізу наявності у боржника ознак, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) .

В постанові від 26.03.2009, місцевим господарським судом зроблено посилання на договір між кредитором та боржником та на визнану боржником претензію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Закон України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, можливо відмітити дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер,а також - незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з 14.04.2006 набула чинності нова редакція Закону України " Про виконавче провадження" (606-14) , відповідно до вимог статті 3 якого, передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, у вказаному переліку відсутній такий документ, як визнана у встановленому порядку претензія.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за процедурою, яка передбачає Особливості банкрутства відсутнього боржника, не надано суду доказів неплатоспроможності та безспірності грошових вимог до боржника.

Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що господарський суд Київської області без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів відсутності боржника за місцезнаходженням та наявності безспірних вимог, незаконно продовжив процедуру банкрутства ТОВ "Опт-крафт-груп" та визнав його банкрутом.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фастівської ОДПІ задовольнити частково.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фастівської ОДПІ на ухвалу господарського суду Київської області від 16.03.2009 у справі № Б18/036-09 припинити.

Постанову господарського суду Київської області від 26.03.2009 у справі № Б18/036-09 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Київської області.