У грудні 2008 р. заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернувся до господарського суду м. Києві з позовом до Київської міської ради, за участю третьої особи - Благодійного фонду "Лелека дітям" про визнання недійсним рішення Київської рішення Київської міської ради від 14.06.2007 року № 807/1468 "Про передачу благодійній організації "Благодійний Фонд "Лелека дітям" земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення міськради прийнято в супереч вимогам чинного земельного законодавства, оскільки, зокрема, в матеріалах проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки Благодійному фонду "Лелека дітям" відсутня згода Київського міського голови або його заступника на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не погоджено із природоохоронним органом.

У відзиві на позовну заяву Київська міська рада просила відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що до прийняття оспорюваного рішення Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було надано проект рішення з усіма передбаченими законодавством висновками та погодженнями.

Крім того, міська рада посилалась на те, що прокурором не зазначено як саме рішення Київської міської ради № 807/1468 від 14.06.2007 (ra0807023-07) порушує права чи охоронювані законом інтереси Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Третя особа Благодійний фонд "Лелека дітям" також заперечувало проти позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.03.2009 р. (суддя Балац С.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що оспорюване рішення Київської міської ради прийнято без порушення процедури його прийняття, твердження прокурора не ґрунтуються на приписах законодавства та не відповідають матеріалам справи, а також прокурором не вказано які господарські чи цивільні права або охоронювані законом інтереси позивача –Міністерства охорони навколишнього природного середовища України порушує спірне рішення Київської міської ради.

За апеляційним поданням заступника прокурора м. Києва та апеляційною скаргою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Київський апеляційний господарський суд (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Вербицька О.В.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 23.04.2009 р. залишив його без змін.

Заступник прокурор м. Києва та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України подали до Вищого господарського суду України касаційне подання та касаційну скаргу, в яких просять рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційного подання та касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та скаржник, зокрема, зазначали, що посилання судів на додержання процедури проведення державної землевпорядної експертизи є незаконним, оскільки державна землевпорядна експертиза не є висновком контролюючого органу в розумінні частини 6 статті 123 Земельного кодексу України та пункту 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженої постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 677 (677-2004-п) , оскільки саме позитивний висновок державної експертизи є підставою для прийняття Київрадою рішення.

Недотримання Київрадою вимог чинного законодавства при винесенні спірного рішення позбавляє можливості Міністерство охорони навколишнього природного середовища України здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить, зокрема, організація землеустрою.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, листом від 16.02.2002 р. № 316 Благодійний фонд "Лелака дітям" звернувся до Київського міського голови з клопотанням про надання дозволу на довгострокову оренду земельних ділянок.

Заступником голови Київської міської державної адміністрації дано доручення для розгляду вказаного питання від 20.12.2002 р. № 32021.

Державне управління екології та природних ресурсів у м. Києві надало позитивний висновок від 02.12.2003 р. № 2134, згідно якого останній не заперечував проти відведення земельної ділянки Благодійний фонд "Лелка дітям" за умови виконання певних дій.

Листом Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 12.01.2007 р. № ІД/8-33 зазначений проект відведення земельних ділянок також погоджено, за умов виконання Фондом певних заходів, зокрема, за умови розроблення проекту водоохоронної зони з визначенням та винесенням в натуру прибережної захисної смуги.

14.06.2007 р. Київської міської радою прийнято рішення № 807/1468 (ra0807023-07) "Про передачу благодійній організації "Благодійний Фонд "Лелека дітям" земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок благодійній організації "Благодійний Фонд "Лелека дітям" для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно пункту 2 спірного рішення вирішено передати Благодійному фонду "Лелека дітям", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 22,43 га для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи у користування, з них: ділянку № 1 площею 13,71 га, у тому числі площею 1,38 га під водною акваторією; ділянку № 2 площею 6,77 га, у тому числі площею0,62 га під водною акваторією; ділянку № 3 площею 1,95 га, у тому числі площею 0,35 га під водною акваторією.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога прокурора про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 14.06.2007 року № 807/1468 (ra0807023-07) "Про передачу благодійній організації "Благодійний Фонд "Лелека дітям" земельних ділянок для організації, експлуатації та обслуговування рекреаційного та спортивно-туристичного центру на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва" з підстав його прийняття з порушенням норм чинного законодавства та процедури прийняття, з огляду на відсутність погодження проекту відведення земельної ділянки контролюючими органами.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 Земельного кодексу України, за приписами часини 2 якої (в редакції, що діяла на час звернення Благодійного фонду "Лелека дітям" до Київського міського голови) юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Згідно пунктом 2.2. рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" від 14.03.2002р. № 313/1747 (ra0313023-02) клопотання, подане до Київської міської ради, розглядається в місячний термін, після чого надається згода на складання проекту відведення земельної ділянки за підписом міського голови або заступника міського голови - секретаря ради, яка направляється до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації для підготовки документів, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки та подальшого складання проекту її відведення.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено право ради самостійно вирішувати питання щодо надання у користування земельні ділянки, а також те, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття відповідного рішення сесії.

На органи місцевого самоврядування поряд з органами державної влади поширюється дія принципу, встановленого статтею 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи та посадові особи місцевого самоврядування приймають акти, причому рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти. Вказаною нормою встановлюється, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Проте, доводи позивача та прокурора, викладені у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах та поданнях зводяться лише до порушення третьою особою - Благодійним фондом "Лелека дітям" порядку оформлення відповідних документів на право користування земельного ділянкою, та не містять будь –яких обґрунтованих доводів з приводу невідповідності оспорюваного рішення ради нормам діючого законодавства та порушення цим рішенням цивільних прав або інтересів позивача.

При цьому, під час розгляду справи, ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не були встановлені обставини, за якими спірне рішення ради може бути визнано недійсним (незаконним), виходячи з приписів статті 21 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами першої та апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 –43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційному поданні та касаційній скарзі доводи заявників зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. у справі № 45/1 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційне подання та касаційну скаргу –без задоволення.