Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.07.09 розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

21.10.2008 ТОВ "Татнафта-Крим" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом, в якому просило стягнути з ВАТ "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод" (далі –ВАТ "Лукойл Одеский НПЗ") суми нестачі нафтопродуктів у розмірі 23034,79 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач є вантажовідправником нафтопродуктів (бензину А-95) залізничними цистернами №№ 74209909, 74201989, 74227075, 74001835, 73739823 за транспортною накладною № 41879366, в яких при прийманні нафтопродуктів за кількістю, позивачем було виявлено наднормативну нестачу на загальну вартість 23034,79 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.11.2008 (суддя Мазур Д.Т.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що отримавши нафтопродукти, придбані позивачем за договором поставки №9 від 02.01.2008 та актом приймання-передачі від 19.05.2008 № К94 від ТОВ "Татнафта-Укрнафтопродукт", позивач ніяких претензій до перевізника не заявив, що свідчить про належне виконання договору перевезення, підтвердженого транспортною накладною № 41879366. Також, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не є стороною у зобов’язанні, передбаченому договором поставки №9, який 02.01.2008 був укладений між позивачем та ТОВ "Татнафта-Укрнафтопродукт", а тому в нього не виникло ніяких обов’язків по відношенню до позивача.

Постановою від 24.02.09 колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Картере В.І., Жекова В.І., Пироговського В.Т. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Крим" у касаційній скарзі просить судові акти попередніх судових інстанцій по даній справі скасувати, позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.07.2007 року між ВАТ "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод" (Поставник) та Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (Покупець) укладено договір №07/389/07/1864, за яким Поставник прийняв на себе зобов'язання по поставках Покупцю нафтопродуктів за угодженими сторонами параметрами.

14.05.2008 ПІІ "Лукойл-Україна" надало відповідачу заявку №03/03-1496 на відвантаження на умовах договору бензину А-95, в тому числі 275 тонн на адресу ТОВ "Татнафта-Крим".

На виконання зазначених вище умов договору №07/389/07/1864 від 23.07.2007 року ВАТ "Лукойл Одеский НПЗ" 19.05.2008 здійснило налив бензину А-95 у залізничні цистерни №№ 74209909-52230 кг., 74201989-52174 кг., 74227075-52222 кг., 74001835-52621 кг., 73739823-51901 кг.

Після комісійного приймання бензину за кількістю (акт №68 від 24.05.08, складений ТОВ "Татнафта-Крим" за участю громадського представника Нестерова Д.Ю., який діяв на підставі посвідчення №52 від 24.05.08) позивачем визначено нестачу у цистернах на суму 23034,79грн.

Колегія суддів відзначає що господарські суди обох інстанцій не дали правову оцінку даному акту.

Статтею 307 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов*язань з перевезення є договір перевезення вантажу.

Відповідно до положень ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (документ, встановлений транспортними кодексами (статутами).

В свою чергу, статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Залізнична накладна містить всі правові ознаки договору перевезення вантажу:

договір є багатостороннім, сторонами якого є вантажовідправник, перевізник та вантажоодержувач;

договір визначає майново-господарські зобов'язання, що виникають при здійсненні одного з видів господарської діяльності - перевезення вантажів; платність договору пояснюється тим, що даний вид транспортної послуги здійснюється за відповідну плату;

за способом укладення договір є реальним, так як вважається укладеним з моменту вчинення фактичної дії (передача вантажу до перевезення), спрямованої на виконання стороною свого договірного зобов'язання;

це строковий господарський договір, оскільки пов'язаний з виконанням зобов'язань його сторін у встановлений законодавством строк.

В матеріалах справи наявна залізнична накладна від 20.05.2008 № 41879366, в якій відповідач зазначений як вантажовідправник. Таким чином, господарським судами при розгляді справи слід було дати правову оцінку цій накладній, як угоді на перевезення вантажу, та з*ясувати правовідносини сторін з огляду на статтю 6 Статуту залізниць України.

Що стосується посилання судів попередніх інстанцій на Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", як на власника нафтопродуктів, які поставлялись позивачу, господарським судам слід було з*ясувати правовідносини сторін - Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" з ТОВ "Татнафта-Укрнафтопродукт" та ТОВ "Татнафта-Крим" –з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували знаходження вказаних підприємств з Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" у договірних відносинах. Тобто, судам, оцінюючи у судовому засіданні акти, підписані Підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", слід було визначитись чи мають вони відношення до даного предмету позову щодо стягнення суми нестачі. Тим більше, що стороною за угодою перевезення вантажу згідно накладної від 20.05.08 є відповідач по справі - Відкрите акціонерне товариство "Лукойл –Одеський нафтопереробний завод".

Беручи до уваги, що вказані обставини не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, належна правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.

Беручи до уваги вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Крим" задовольнити частково.

Постанову від24.02.2009 Одеського апеляційного господарського суду та рішення від 18.11.2008 господарського суду Одеської області у справі №33/77-08-4464 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.