Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2009 у справі №15/223-08-5222 (суддя Петров В.С.) задоволені позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" до Арцизької міської ради про визнання права власності на майно, розташоване за адресою: м. Арциз-2, а саме: літ. А - адмінбудівля загальною площею 108,60 кв.м, літ. Б - корпус № 8 загальною площею 1613,00 кв.м, літ. В - вагова загальною площею 23,50 кв.м, літ. Г - склад № 1 загальною площею 427,80 кв.м, літ. Д - склад № 1 загальною площею 253,10 кв.м, літ. Е - склад № 2 загальною площею 625,00 кв.м, літ. Ж - їдальня загальною площею 263,60 кв.м, літ. З - корпус № 1 загальною площею 1762,40 кв.м.

Рішення мотивовано з посиланням на статті 16, 316, 317, 319, 321, 392 ЦК України, статтю 41 Конституції України.

Юридична компанія "Юніком-Південь", вважаючи себе особою, яку не було залучено до участі у справі, звернулася в порядку ст. 107 ГПК України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення у справі стосується її прав на спірне майно.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника скаржника, перевіривши вплив рішення місцевого господарського суду на права і обов’язки скаржника, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач є правонаступником КСП "Батьківщина", яке свого часу було одним з засновників КСП "Прогрес" з майновим внеском у статутний фонд останнього, який на 01.03.2000 становить 337000 грн. і складається з спірного майна.

Місцевий господарський суд зазначив, що в зв’язку з ліквідацією 02.02.2007 АТЗТ "Прогрес", передане йому в якості пайового внеску майно позивача переходить до нього як до власника майна, втім, Арцизька міська рада відмовила у видачі позивачеві правовстановлюючих документів на спірне майно, тобто, не визнає право власності позивача, яке згідно ст. ст. 15, 392 Цивільного кодексу України підлягає судовому захистові.

Як вбачається з матеріалів поданої до Вищого господарського суду скарги, на підтвердження своїх вимог скаржником подано ксерокопію договору купівлі продажу № 1 від 06.07.1999, укладеного між Виробничо-торгівельною фірмою "Агроімпекс" (продавець) та Виробничо-комерційною фірмою "Юніком - Південь" (покупець), за умовами якого продавець продав, а покупець купив частину міжгосподарського тваринницького комплексу "Живпром", розташованого у місті Арциз-2, Одеської області, яка складається з адміністративної будівлі, корпусів №№ 1,2,5,6,7,8, вагових №№ 1, 2, бойні, силососховища, жижозбірників, столової, складів №№ 1, 2, вежі Рожновського №№ 1, 2, металевої бочки, гаражів, що належать продавцю на праві власності.

Також, скаржник посилається на неврахування судом тієї обставини, що КСП "Прогрес" в 1998 році було реорганізоване в АТЗТ "Прогрес", одним з засновників якого був не позивач, а ВКФ "Юніком - Південь".

Крім того, скаржник зазначає про відсутність оригіналів документів про розпаювання КСП "Прогрес", разом з тим, з висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09.06.2008 № 9311/02 почеркознавчого дослідження підписів в електрофотокопії акту розпаювання КСП "Прогрес" від 28.02.1996, вбачається, що підпис від імені Мураткова М.М. виконаний не ним самим, а іншою особою.

Колегія суддів констатує, що з наданих скаржником документів не вбачається, що будь-яких існуючих прав та обов’язків Юридичної компанії "Юніком-Південь" стосується рішення у справі, адже, стороною у договорі купівлі продажу № 1 від 06.07.1999 є Виробничо-комерційна фірма "Юніком-Південь", а не Юридична компанія "Юніком-Південь", перелік майна і його місцезнаходження, зазначені в цьому договорі, не є тотожними спірному майну, при цьому, будь-які докази виконання цього договору (сплата вартості, реєстрація майна за попереднім і наступним власником в органах БТІ тощо) відсутні; витяг з статуту АТЗТ "Прогрес" не містить відомостей про його правонаступництво щодо реорганізованого КСП "Прогрес"; акт розпаювання КСП "Прогрес" від 28.02.1996, підписи в копії якого піддавались почеркознавчому дослідженню на замовлення громадянина Громадського О.В., не зазначений в рішенні суду в якості доказу і відсутній в матеріалах справи.

Відповідно до положень статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків.

Реалізація конституційного права такої особи на оскарження судового акту можлива не у будь-якому випадку, а у разі, якщо в рішенні суду безпосередньо розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься висновки чи судження про права і обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах, тобто, таке рішення порушує не лише існуючі матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхнє право на судових захист.

Колегія суддів зазначає, що скаржник не довів за допомогою належних і допустимих доказів, що рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2009 у спорі щодо визнання права власності на майно впливає на права та обов'язки Юридичної компанії "Юніком-Південь", яка невідомо чи набула у встановленому законом порядку право власності і саме на спірне майно за договором купівлі-продажу № 1 від 06.07.1999, адже, не є навіть його стороною.

Таким чином, уявлення скаржника про те, що господарський суд Одеської області прийняв рішення від 13.01.2009 про його права і обов’язки, є помилковим, відсутність порушення будь-яких прав Юридичної компанії "Юніком-Південь" під час ухвалення рішення свідчить про відсутність підстав для скасування цього рішення як за ознакою його впливу на права і обов’язки цієї особи, так і за ознакою не залучення цієї особи до участі у справі.

Колегія суддів, враховуючи процесуальні обмеження суду касаційної інстанції, перевіряє законність і ґрунтовність судового рішення лише на предмет його впливу на існуючі права і обов’язки скаржника.