Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.06.2009 у складі колегії суддів: Ходаківської І.П. - головуючого, Данилової Т.Б., Олійника В.Ф., касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" було прийнято до провадження та призначено до розгляду у засіданні Вищого господарського суду України на 09.07. 2009 року.

У зв'язку із поверненням з відрядження судді Першикова Є.В. розпорядженням від 06.07.2009 року Заступника Голови Вищого господарського суду України для перегляду справ, розгляд яких призначено на 09.07.2009 року колегією суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючого, Данилової Т.Б., Олійника В.Ф., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Першикова Є.В.- головуючого, Данилової Т.Б., Олійника В.Ф.

Про вказані обставини представників позивача повідомлено на початку судового засідання 09.07.2009 року. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

У листопаді 2008 року Мале приватне підприємство "Поліпласт", м. Луганськ (далі - МПП "Поліпласт") звернулось в суд з позовом до Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Київ (далі –ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна") про:

- про визнання недійсним пункту 8.1 договору страхування №630121728 від 15.10.2007 в частині вирахування суми франшизи у розмірі 5% від загальної страхової суми 7500000,00грн.;

- стягнення страхового відшкодування в сумі 481650 грн. 00 коп. (згідно доповнення до позовних вимог від 25.12.2008) (а. с. 147 –150, т. 1).

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.01.2009 у справі №18/188пд (суддя Корнієнко В.В.) у задоволенні позову МПП "Поліпласт" буловідмовлено з посиланням на статті 16, 19 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 №85/96-ВР, статей 6, 629 ЦК України, з тих підстав, що встановлення договором страхування розміру франшизи –5% від страхової суми не суперечить діючому законодавству і свідчить про досягнення згоди сторін з цього питання, а тому вимога про стягнення страхового відшкодування в сумі 481650 грн. 00 коп. без врахування франшизи, розмір якої становить 375000 грн. 00 коп. є необґрунтованою. Цим же рішенням суд першої інстанції визнав обґрунтованим розрахунок відповідача, згідно якому страхове відшкодування за страховим випадком склало 22273,52грн., однак з огляду на те, що позивач відмовився подати заяву про виплату страхового відшкодування в цій сумі, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування позивачу 22273,52 грн. також відсутні.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 року у справі №18/188пд рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2009 у справі №18/188пд було скасовано та прийнято нове, яким позов було задоволено частково та постановлено:

- Стягнути з ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", ідентифікаційний код 16285602, яке знаходиться за адресою: вул. Воровського, буд. 33, м. Київ на користь Малого приватного підприємства "Поліпласт", ідентифікаційний код 31443942, яке знаходиться за адресою: вул. Інтернаціональна, буд. 17, м. Луганськ страхове відшкодування в сумі 371923 грн. 52 коп., судові витрати за подачу позовної заяви в сумі 3719 грн. 24 коп., за подачу апеляційної скарги в сумі 1859 грн. 62 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.

- Стягнути з МПП "Поліпласт", ідентифікаційний код 31443942, яке знаходиться за адресою: вул. Інтернаціональна, буд. 17, м. Луганськ на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 42 грн. 50 коп. за подачу апеляційної скарги від 05.02.2009 №17/7-1 у справі №18/188пд до Луганського апеляційного господарського суду за наступними реквізитами: рахунок № 31118095700006 у банку ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 24046582, одержувач –УДК у м.Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200.

- У решті вимог позову відмовити.

Цією ж постановою було вирішено питання про судові витрати та було зобов'язано господарський суд Луганської області видати відповідні накази.

В касаційній скарзі ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" ставиться питання про скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 року у справі №18/188пд та залишення без змін рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2009 у справі №18/188пд з тих підстав, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як видно із матеріалів справи судом апеляційної інстанції було визнано встановленим, що:

15.10.2007 сторони у справі уклали договір страхування №630121728, за умовами якого ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" –відповідач у справі, за договором страховик, прийняла зобов"язання при настанні страхового випадку відшкодувати МПП "Поліпласт" –позивачу у справі, за договором страхувальнику, матеріальну шкоду, а стахувальник зобов'язався сплачувати страхову премію у встановленому договором порядку та строк (а. с. 29 –35, т. 1).

Згідно пункту 3 договору об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням його майном –технічним обладнанням загальною вартістю 7500000,00грн. згідно переліку майна викладеного у додатку №1 до договору страхування і страхуванню підлягає обладнання у кількості 22 одиниці, з зазначенням адреси знаходження майна, інвентарних номерів та вартості кожного із 22 об’єктів страхування. (а. с. 36, т. 1).

За умовами договору відповідач взяв на себе зобов’язання при настанні страхового випадку відшкодувати позивачу нанесену матеріальну шкоду у межах страхової суми за вирахуванням із суми страхового відшкодування франшизи у розмірі 5% від страхової суми, зазначеної у пункті 5 договору, при цьому, підставою для визначення страховової суми за кожним об’єктом страхування, зазначеному у пункті 3 договору, є дійсна вартість застрахованого майна на дату укладання договору страхування (п. 4.1). Страхова сума за кожним застрахованим об’єктом повинна відповідати його дійсній вартості (п. 4.3 договору).

Пунктом 5 договору встановлено, що страхова сума погоджена у розмірі вартості майна, зазначеного в пункті 3 цього договору та складає 7500000 грн.

Розділом 6 договору встановлено перелік страхових випадків, яким серед інших є пожежа (п. 6.1 договору).

03.06.2008 у цеху виробництва полімерних виробів позивача за адресою: м. Луганськ, вул.Руднєва, 127-а відбулася пожежа (настав страховий випадок) в результаті якої було знищено застраховане майно позивача –станок екструдер МАМ (лінія для виробництва поліетиленової плівки "МАМ") встановленою у додатку №1 до договору вартістю 507000грн., що підтверджується актом про пожежу від 03.06.2008.

Висновком експертного товарознавчого дослідження від 11.06.2008, проведеного експертно-юридичним бюро "Гривна-Плюс", встановлено, що сума заподіяної позивачу шкоди склала 535500 грн. (а. с. 63 - 69, т. 1).

20.06.2008 позивач подав відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування в сумі 507000 грн. 00 коп. за страховим випадком, що відбувся 03.06.2008 (а. с. 140, т.1).

Листом від 29.07.2008 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування і повідомив, що сума страхового відшкодування становить 22273 грн. 52 коп., яка обчислюється за наступною формулою: страхове відшкодування = страхова сума: дійсну вартість х суму збитків (507000,00грн. / 683404,47грн. х 535500,00грн. = 397273,52грн.), з вирахуванням франшизи в сумі 375000,00грн. до відшкодування підлягає 22273,52грн. (397273,52грн. –375000,00грн.). В листі також зазначено, що для виплати страхового відшкодування в сумі 22273,52грн. необхідно подати заяву на виплату зазначеної суми (а. с. 146, т. 1).

Таким чином суд апеляційної інстанції визнав, що спір між сторонами виник стосовно розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу внаслідок загибелі застрахованого обладнання –лінії для виробництва поліетиленової плівки "МАМ", внаслідок пожежі.

Спірні взаємовідносини сторін регулюються умовами договору страхування №630121728 від 15.10.2007, нормами ЦК України (435-15) , Законом про страхування, Правилами (далі - Правила)добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ від 18.12.2006, які зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 01.02.2007 за № 1070178.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Поняття страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування, франшиза наведені у статті 9 Закону про страхування. За правилами цієї статті: страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового ви падку; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється стра ховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування;франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Франшиза може бути встановлена у вигляді визначеного відсотку від страхової суми (вартості предмету договору страхування тощо), визначеної абсолютної суми або іншим чином (Правила, пункт 2.11).

Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина 1 статті 6 Закону про страхування).

Відповідно до Закону про страхування відповідачем затверджені Правила добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ від 18.12.2006 (зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 01.02.2007 за № 1070178) із змінами та доповненнями від 14.08.2007 (зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 16.11.2007 за № 1072188), які регулюють відносини між страховиком і страхувальником з приводу страхування, зокрема, на випадок пошкодження майна внаслідок пожежі (а. с. 37 - 62, т. 1).

Порядок визначення розмірів страхових сум встановлений розділом 4 Правил, відповідно до якого підставою для визначення страхової суми за кожним предметом договору страхування на дату укладання договору страхування є оціночна або дійсна або відновлювальна вартість застрахованого майна. Договором страхування за погодженням сторін може бути передбачений інший базіс визначення страхових сум.

Згідно укладеного сторонами договору страхування підставою для визначення страхової суми за кожним об’єктом страхування, зазначеного в пункті 3 договору, є дійсна вартість застрахованого майна на дату укладання договору (розділ 4 договору пункту 4.1).

Згідно пункту 4.2 Правил, якщо страхова сума, встановлена в договорі страхування менше оціночної або дійсної вартості застрахованого предмету страхування на момент настання страхового випадку, страхове відшкодування виплачується пропорційно співвідношенню страхової суми та оціночної (або дійсної) вартості застрахованого предмету договору страхування. Аналогічну умову містить договір страхування (пункт 20.2), що узгоджується з вищенаведеними приписами статті 9 Закону про страхування.

Наведене вказувало суду апеляційної інстанції, що сторони не дійшли згоди щодо суми страхового відшкодування, оскільки по-різному її обчислюють, та дало підстави суду прийти до висновку, що є невірним застосований відповідачем порядок визначення суми страхового відшкодування, оскільки при визначенні суми страхового відшкодування, у тому числі і при обчисленні франшизи, повинна враховуватися страхова сума стосовно застрахованого об'єкту, за яким стався страховий випадок.

Надавши юридичну оцінку укладеному сторонами договору страхування та врахувавши положення Правил страхування, суд апеляційної інстанції визнав, що оскільки договором франшиза не визначена у абсолютній сумі (375000 грн. 00 коп.), а встановлена у вигляді визначеного (5%) відсотку від страхової суми (вартості предмету договору страхування), відповідач неправомірно застосовав франшизу у розмірі 375000 грн. 00 коп., оскільки згідно пункту 5 договору страхова сума погоджена у розмірі вартості майна, зазначеного у пункті 3 договору. 7500000,00грн. це загальна страхова сума, яка складається із страхових сум по кожному застрахованому об’єкту, зазначеному у додатку №1 до договору страхування і зазначене випливає з аналізу пунктів 4.1, 4.3, 15.1.1 договору страхування.

Також суд апеляційної інстанції визнав, що зазначене підтверджується безпосередньо розрахунком відповідача, який при обчисленні страхового відшкодування брав за основу страхову суму загиблого майна в розмірі 507000 грн. 00 коп., залишкову вартість цього майна в розмірі 683404 грн. 47 коп., обчислював з цих сум пропорцію, проте 5% франшизи обчислював від загальної страхової суми 7500000,00 грн., що є нелогічним і методологічно невірним. Франшиза в сумі 375000 грн. 00 коп. договором не встановлена, її розмір залежить від страхової суми, а для визначення страхової суми пункт 5 договору відсилає до пункту 3 договору, у зв’язку з чим положення пункту 8.1 договору повинні застосовуватися у контексті з умовами пунктів 5 і 3 договору.

Наведене дало підстави суду апеляційної інстанції прийти до висновку, що вимога позивача про визнання недійсним пункту 8.1 договору є такою, що не підлягає задоволенню, а позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі 371923,52грн., оскільки розмір страхової суми - лінії для виробництва поліетиленової плівки "МАМ" згідно договору складає 507000 грн. 00 коп. залишкова балансова вартість обладнання згідно довідки про балансову вартість станом на 01.06.2008 становить 683404 грн. 47 коп., сума спричиненого збитку згідно висновку експерта становить 535500 грн. 00 коп., а тому страхове відшкодування обчислюється за формулою: 507000 грн. 00 коп. х 535000 грн. 00 коп. : 683404 грн. 47 коп. = 397273 грн. 52 коп., франшиза складає 25350 грн. 00 коп. (5% від 507000 грн. 00 коп.), до відшкодування належить 371923 грн. 52 коп. (397273 грн. 52 коп. –25350 грн. 00 коп.).

Також суд апеляційної інстанції визначився і з судовими витратами.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки суд апеляційної інстанції об'єктивно, повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, надав їм правильну правову оцінку, правомірно застосував норми матеріального і процесуального права та постановив обґрунтоване та законне рішення, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для його скасування та задоволення касаційної скарги.