Рішенням господарського суду Донецької області від 17.02.2009 р. у справі №39/17пд (суддя Морщагіна Н.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2009 р. (судді: Величко Н.Л., Алєєва І.В., М'ясищев А.М.), позовні вимоги прокурора м.Слов’янська в інтересах держави в особі Слов’янської міської ради м.Слов’янськ задоволено частково: розірвано договір на право тимчасового користування землею від 22.03.2001 р., укладений між Слов’янською міською радою та ОСОБА_1; стягнуто СПД–ФО ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України витрати за державним митом у сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі СПД ОСОБА_1 просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2009 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2009 р. у справі №39/17пд про розірвання договору від 22.03.2001 р. про право тимчасового користування (в т.ч. на умовах оренди) земельної ділянки між СПД ОСОБА_1 та Слав' янською міською радою, прийняти нове рішення, яким у позові прокурору м.Слов'янська відмовити, посилаючись на неповне встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм матеріального права, оскільки відповідач подав суду докази сплати заборгованості з орендної плати за період з січня 2007 р. по лютий 2009 р. після звернення позивача з позовом до господарського суду, а платежі з орендної плати за період із 2001 р. по 2006 р. відповідач сплачував своєчасно, однак підтверджуючі оплату документи втрачено.

Відповідно до розпорядження в.о.Голови судової палати Першикова Є.В. від 08.07.2009 р. №02.03-10/395 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників відповідача та прокуратури, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування гос подарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Слов’янської міської ради від 21.03.2001 р. №167/11 "Про надання земельної ділянки" позивачеві затверджено проект відведення земельної ділянки по вул.Добровольського, 2 для комерційних цілей та надано у тимчасове користування строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0156 га, кадастровий номер 1414100000:010:10:002 за рахунок земель Слов’янської міської ради.

22.03.2001 р. на підставі вищезазначеного рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради між Слов’янською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно з яким орендарю було надано на умовах довгострокового користування строком на 10 років для будівництва крамниці по вул.Добровольській, 2 земельна ділянка загальною площею 0,0156 га. Договір було зареєстровано в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 22.03.2001 р. за № 41.

Відповідно до п. 2.1 договору плата за землю землекористувачем вноситься щомісячно у вигляді плати за землю у розмірі 8,10 грн. не пізніше кожного початку місяця.

Згідно з п. 4.1 договору землекористувач має право приступити до використання земельної ділянки після встановлення спеціалізованою організацією меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до довідки Слов'янської ОДПІ Донецької області від 11.02.2009 р. №5855/10/17113-4 станом на 11.02.2009 р. СПД ОСОБА_1 не зареєстрований в якості платника земельного податку і суми по сплаті земельного податку за період 2006–2009 р. на рахунок місцевого бюджету м.Слов'янська не надходили; на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності СПД ОСОБА_1 перебував з 01.04.2003 р. по 31.12.2003 р.; єдиний податок був сплачений з квітня 2003 р. по вересень 2003 р.

У зв'язку з несплатою СПД ОСОБА_1. орендної плати з моменту укладення договору прокурор м.Слов'янська звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Слов'янської міської ради до СПД ОСОБА_1 про розірвання укладеного між Слов'янською міською радою та СПД ОСОБА_1. 22.03.2001 р. договору на право тимчасового користування землею, припинення права користування СПД ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0156 га, кадастровий номер 1414100000:010:10:002 за рахунок земель Слов’янської міської ради за адресою: м.Слов'янськ, вул.Добровольського, 2 на підставі ст. 141 Земельного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору на право тимчасового користування землею від 22.03.2001 р., укладеного між Слов’янською міською радою та ОСОБА_1, та відмовляючи в іншій частині позову, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України; по-друге, відповідач за допомогою належних та допустимих доказів не довів факту дотримання умов договору в частині своєчасного внесення ним плати за землю; по-третє, надані відповідачем квитанції від 30.01.2009 р. №№114–116 свідчать про сплату орендних платежів лише за період з січня 2007 р. по лютий 2009 р. після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим не можуть вважатися належними доказами в підтвердження своєчасної в повному обсязі сплати орендних платежів, оскільки договір про право тимчасового користування земельною ділянкою було укладено сторонами 22.03.2001 р.; по-четверте, факт задоволення судом позовних вимог у частині розірвання укладеного між Слов'янською міською радою та СПД–ФО ОСОБА_1. 22.03.2001 р. договору на право тимчасового користування землею є правовою підставою для припинення права користування земельною ділянкою орендарем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи і дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі —це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю —це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ).

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" визначено, що використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, —договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Таким чином, закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду у зв'язку з невиконанням сторонами обов'язків, передбачених укладеним між сторонами договором.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з умовами договору від 22.03.2001 р. одним із обов'язків відповідача є своєчасне внесення орендної плати за землю.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині порядку та строків внесення орендної плати за договором на право тимчасового користування землею від 22.03.2001 р. встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи і відповідачем не спростовано.

Доводи касаційної скарги про своєчасне внесення відповідачем орендної плати за земельну ділянку з 2001 р. не можуть бути взяті до уваги, оскільки в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) не підтверджені відповідними доказами.

Надані відповідачем квитанції ощадбанку від 30.01.2009 р. про сплату відповідачем плати за землю після звернення позивача з позовом до господарського суду за період із січня 2007 р. по лютий 2009 р. цілком правомірно не було взято до уваги господарськими судами, оскільки вказані квитанції ощадбанку не підтверджують факт своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати за спірний період.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.