Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Грица Ю.І.) від 06.11.2008 року у справі № 6/80 позов задоволено; вирішено вважати достатніми матеріали попереднього погодження місця розташування об’єкта –земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Молодіжній (проектна) між будинками № 44 "в" на вул. Г.Хоткевича та № 34 на вул. Надвірнянській в місті Івано-Франківську; визнано за підприємцем ОСОБА_1. вул. 24 Серпня, 7-А/27 право на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Молодіжній (проектна) між будинками № 44 "в" на вул. Г.Хоткевича та № 34 на вул. Надвірнянській в місті Івано-Франківську.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Давид Л.Л., судді –Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) від 26.01.2009 року у справі № 6/80 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2008 року скасовано та прийнято нове рішення; в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 року, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2008 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 70 Закону України "Про землеустрій", ст. 123 Земельного кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №238 від 20.07.2005 року підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщенням громадського призначення на вул. Молодіжній (проектна) між будинками № 44 "в" на вул. Г.Хоткевича та № 34 на вул. Надвірнянській в місті Івано-Франківську. На виконання вищезгаданого рішення виконкому позивачем виготовлено з усіма погодженнями акт вибору земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщенням громадського призначення на вул. Молодіжній (проектна) між будинками № 44 "в" на вул. Г.Хоткевича та № 34 на вул. Надвірнянській в місті Івано-Франківську,отримано з цього приводу висновки: Управління архітектури і містобудування Івано-Франківського міськвиконкому №2-3-3 /2539 від 16.11.2006 року, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів №2242 від 29.11.2006 року, Івано-Франківської міської санітарно-епідеміологічної служби №441 від 11.12.2006 року, Управління культури №1059/1-7/від 22.12.2006 року, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області №13-7/15 від 15.01.2007 року, ДП "Культурна спадщина Прикарпаття" №154/06-в від 18.12.2006 року.

26.01.2007 року позивач через дозвільний центр звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із долученням копій всіх необхідних висновків та заключень компетентних органів.

Проте, станом на день подання позову до суду Івано-Франківська міська рада не приймала жодних рішень стосовно заяви позивача від 26.01.2007 року, а тому він звернувся до суду з вимогами визнати достатніми матеріали попереднього погодження місця розташування об’єкта та надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщенням громадського призначення на вул. Молодіжній (проектна) між будинками № 44 "в" на вул. Г.Хоткевича та № 34 на вул. Надвірнянській в місті Івано-Франківську.

Повноваження щодо розпорядження землями, які перебувають у комунальній власності, згідно Конституції України (254к/96-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) від 25.10.2001 року №2768-ІІІ та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) від 25.05.1997 року №280/97-ВР вирішуються виключно сільськими, селищними, міськими радами на їх пленарних засіданнях.

Статтею 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (із змінами та доповненнями) (надалі –ЗК України) визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (2768-14) .

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування; надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом .

Відповідно до ст.151 ЗК України (у редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом) особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов’язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об’єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

Вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок.

Особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

До заяви (клопотання) додаються: а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки; б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами; в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу); г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Типова форма заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

У разі вилучення органами виконавчої влади земельних ділянок державної власності у межах населеного пункту матеріали заяви (клопотання) подаються для розгляду до відповідного органу місцевого самоврядування.

Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.

Вимоги щодо відведення земельної ділянки надаються цими органами у межах їх повноважень, визначених законом.

Склад та зміст вимог щодо відведення земельної ділянки, які надаються уповноваженими органами, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими.

Спори, пов’язані з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок, вирішуються в судовому порядку.

Згідно ст.151 ЗК України (у редакції станом на момент звернення позивача з пакетом документів у дозвільний центр 26.01.2007 року) у разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об’єкта ці питання вирішуються у судовому порядку.

У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об’єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки.

Касаційна інстанція відмічає, що Івано-Франківською міською радою не приймалося будь-яких рішень щодо розпорядження земельною ділянкою на яку претендує позивач, що виключає виникнення у нього будь-якого права, яке підлягає захисту в господарському процесі.

Щодо легітимного інтересу, то: по-перше, особа може звернутися господарського суду за захистом охоронюваного законом інтересу але виключно у спосіб, який встановлено законом для захисту прав ; по-друге, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження.

Отже, вимога визнати достатніми матеріали попереднього погодження місця розташування об’єкта, яка не заявлена в порядку позовного провадження, і, фактично, є вимогою про встановлення юридичного факту, є намаганням замінити судовим рішенням встановлену законом легітимну процедуру з одночасним усуненням компетентного органу, яким є відповідач, від виконання наданих законом повноважень.

Стосовно вимоги визнати за позивачем право на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то в силу приписів закону, в редакції, яка діяла на момент звернення позивача у дозвільний центр, підстава для розробки проекту відведення земельної ділянки виникала в силу ухвалення судом рішення про скасування відмови власника у погодженні місця розташування об’єкта, що виключало необхідність звернення до суду з вимогою про визнання права на розробку проекту.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачем не було відмовлено позивачу у погодженні місця розташування об’єкта, а ненадання відповіді у передбачені законом строки не свідчить про доведеність факту порушення права на розробку проекту відведення земельної ділянки. Порушення власником землі приписів закону щодо необхідності надання відповіді та строків реагування на відповідне звернення саме по собі не свідчить про наявність у сторін спору про право.

Враховуючи, що на момент звернення до суду з даним позовом законодавством була передбачена чітко визначена процедура погодження питань, пов’язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок, якої повинні дотримуватись учасники такої процедури з моменту набуття чинності законом, яким остання була запроваджена, відмовляючи в позові, апеляційний суд правомірно виходив із наступного.

Пунктом 2 ст.124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Абзац 3 п.1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (згідно із змінами внесеними Законом України від 16.09.2008 року № 509-УІ (509-17) ), визначено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об’єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Як вбачається з пояснень представників сторін, наданих в судовому засіданні 26.01.2009 року, Івано-Франківська міська рада не приймала жодного рішення до 01.01.2008 року, щодо надання дозволу Позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для влаштування майданчика для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Молодіжній (проектна) між будинками №44 "в" на вул. Г.Хоткевича та №34 на вул. Надвірнянській в м. Івано-Франківську.

Отже, помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що моментом виникнення спірних правовідносин є 20.07.2005 року (дата винесення рішення Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради №238), а тому дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництва" (509-17) №509 від 16.09.2008 року, згідно якого внесено зміни в Земельний кодекс України (2768-14) , не може поширюватись на дані правовідносини. Згідно рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20.07.2005 року №238, на яке покликається позивач, останньому дозволено лише проведення проектно-пошукових робіт, що передбачає здійснення позивачем заходів стосовно погодження вибору земельної ділянки для розміщення об’єктів та погодження місць їх розташування, а не надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. Відтак, висновок апеляційного суду, що звернення позивача з позовом про визнання права на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Молодіжній (проектна) між будинками №44 "в" на вул. Г.Хоткевича та №34 на вул. Надвірнянській в м. Івано-Франківську є передчасним з огляду на те, що рішення по заяві позивача від 26.01.2007 року, яка подана через дозвільний центр до Івано-Франківської міської ради, не прийнято.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п.2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".