розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі роз Агрікол КО ЛТД" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2009р. у справі № 2/248-08 за позовом Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра України ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі роз Агрікол КО ЛТД" про стягнення 4239337,68 грн.,

за участю представників:

Позивача: Ящишина А.Ф., довіреність б/н від 03.07.2009р.,

Відповідача: Юрченко О.І., довіреність б/н від 17.02.2009р.

Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра України ЛТД" (далі –ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра України ЛТД", Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі роз Агрікол КО ЛТД" (далі –ТОВ "Рубі роз Агрікол КО ЛТД", Відповідач) про стягнення 4239337,68 грн., з яких: 3944750,00 грн. основного боргу і 244587,68 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.12.2008р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2009р., позов ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра України ЛТД" було задоволено.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач, у своєму відзиві на касаційну скаргу вважав доводи Відповідача безпідставними, а тому просив залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.02.2008р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки № 20-20-08-0024 (далі –Договір), згідно умов якого (п. 1.1.) Позивач зобов’язувався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити шрот соєвий (Товар № 1), макуху соєву (Товар № 2) та олію соєву (Товар № 3) у кількостях, що вказані у специфікаціях, які є невід’ємними частинами Договору.

В п.п. 3.1., 3.2. Доовору передбачалось, що ціна Товару №№ 1, 2, 3 узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії Товару шляхом укладення специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.

При цьому, відповідно до п.4.1. Договору, Відповідач зобов’язувався виконати оплату вартості кожної партії Товару протягом 30 календарних днів з дати поставки партії Товару.

Також, сторони домовились (п. 8.4. Договору), що у випадку несплати Відповідачем вартості Товару у строки, вказані в даному Договорі, на суму заборгованості здійснюється нарахування 20% річних за користування товарним кредитом з дати передачі Товару Покупцю до дати здійснення остаточного розрахунку. Сплата процентів здійснюється Покупцем щомісячно до десятого числа місяця, наступного за який нараховуються проценти, шляхом перерахування суми процентів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури.

На виконання умов Договору Позивачем на протязі березня-вересня 2008 року було поставлено та передано Відповідачеві Товар на загальну суму 23096328,67грн., з яких останнім було перераховано в якості оплати 19151578,67 грн.

Як стверджує Позивач та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість Відповідача перед ним за поставлений Товар становить 3944750,00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на його користь суми основного боргу в розмірі 3944750,00 грн., а також, відсотків за користування кредитом в розмірі 244587,68 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановивши наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений товар в розмірі 3944750,00 грн. та порушення Відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо повного розрахунку за отриманий товар, а також правомірність нарахування Позивачем відсотків в розмірі 244587,68 грн. за користування Відповідачем товарним кредитом, як це передбачалося умовами Договору, задовольнив позов повністю.

На думку касаційної інстанції, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 3944750,00 грн. за поставлений товар, попередні судові інстанції з достатньою повнотою встановили обставини справи, дійсні права і обов’язки сторін і, виходячи від встановленого та вимог закону, дійшли до правильного висновку про задоволення цієї частини позову.

Разом з тим, що стосується висновків судів попередніх інстанцій в частині стягнення з Відповідача відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 244587,68 грн., то з такими погодитись не можна, оскільки вони, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), були зроблені за неповного з’ясування всіх обставин справи, з огляду на таке.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають.

Так, суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом належним чином не з’ясував умов Договору та дотримання сторонами в повній мірі його умов.

Як вказувалось вище, пунктом 8.4. Договору дійсно, як про це зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, передбачалась можливість сплати Покупцем (Відповідачем), у випадку несплати Відповідачем вартості Товару у строки, вказані в Договорі, 20% річних за користування товарним кредитом, які нараховуються на суму заборгованості з дати передачі Товару Покупцю до дати здійснення остаточного розрахунку.

Разом з тим, як суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд не звернули увагу на те, що п. 8.4. Договору також передбачалось, що сплата процентів здійснюється Покупцем (Відповідачем) щомісячно до десятого числа місяця, наступного за який нараховуються проценти, шляхом перерахування суми процентів на розрахунковий рахунок Продавця (Позивача) на підставі рахунку-фактури і у зв’язку з цим не з’ясували –чи направлялись Позивачем саме такі рахунки-фактури, з нарахуванням процентів за користування товарним кредитом, Відповідачу.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої –про визнання п. 8.4. договору № 20-20-08-0024 від 07.02.2008р. недійним, яке було відхилено, як безпідставне.

Переглядаючи дану справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції про відхилення клопотання Відповідача про зупинення даної справи до вирішення іншої.

В той же час, всупереч своїх же висновків про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої –№ 38/23, суд апеляційної інстанції, в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), прийняв до уваги рішення господарського суду м.Києва у справі № 38/23, яке було прийнято 17.02.2009року, пославшись при цьому на факти, встановлені цим рішенням суду.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення, в частині задоволення позову про стягнення 244587,68 грн. відсотків за користування товарним кредитом, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, такі, підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд, в цій частині позовних вимог, на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з’ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов’язки сторін, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі роз Агрікол КО ЛТД" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 16.12.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2009р. у справі № 2/248-08, в частині задоволення позову про стягнення на користь ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра України ЛТД" з ТОВ "Рубі Роз Агрікол КО ЛТД" відсотків за користування кредитом у розмірі 244 587,68 грн., скасувати, а справу передати на новий розгляд, в цій частині, до господарського суду Київської області.

В решті, рішення суду першої інстанції від 16.12.2008р. та постанову апеляційної інстанції від 06.04.2009р. у справі № 2/248-08 залишити без змін.