розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"

за участю представників сторін:

від позивача –Волкова С.О.

відповідача –Репало О.О.

У грудні 2008 року акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 4 від 7 травня 2004 року у розмірі 1 430 873,57 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.01.09 (а.с. 138).

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 лютого 2009 року (суддя –А.Савченко) позов задоволено. Стягнено борг у розмірі 1 430 873,57 грн. та судові витрати. Надано відстрочку виконання судового рішення на шість місяців –до 24.08.2009 р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2009 року (головуючий –І.Шутенко, судді –Я.Білоусова, О.Терещенко) рішення місцевого господарського суду в частині надання відстрочки його виконання скасовано. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24 лютого 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду в частині часткового скасування рішення господарського суду Харківської області скасувати, і залишити його в силі в частині надання відстрочки виконання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 7 травня 2004 року між позивачем (постачальник) і відповідачем (споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 4 від 7 травня 2004 року.

Відповідно до умов договору №4 від 07.05.2004р. постачальник зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6,7 договору, а споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою, згідно додатку № 9, своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2.

Відповідно до п.1 додатку №2 до договору №4 від 07.05.2004р. розрахунковий період встановлено споживачу з 1-го числа місяця до 1-го числа наступного місяця. Відповідно до п.5 додатку №2 до договору №4 відповідач протягом 3-х днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок мав бути оплачений споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що АК "Харківобленерго" свої зобов'язання виконала в повному обсязі, на підставі договору №4 від 07.05.2004р., в період з 01.08.2008р. по 30.11.2008р. включно, поставила ДКП КГ "Харківкомуночиствод"електроенергію.

ДКП КГ "Харківкомуночиствод" не виконало належним чином договірні зобов'язання, внаслідок чого, в період з 01.08.2008р. по 30.11.2008р. включно, у нього утворилась заборгованість з електричної енергії (тарифної складової) в сумі 1192394,66 грн. та заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в сумі 238478,91 грн., яка, у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) була нарахована Акціонерним товариством "Харківобленерго"та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 1430873,57грн. (тарифна складова - 1192394,66 грн. та ПДВ 20% - 238478,91грн.).

При винесенні оскаржуваного судового акту місцевий господарський суд доводи відповідача визнав достатніми для відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 24 лютого 2009 року на шість місяців.

Однак, до такого висновку господарський суд першої інстанції дійшов внаслідок неправильного застосування норми закріпленої статтею 121 ГПК України.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Проте, при поданні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду, в порушення статей 33, 34 ГПК України, відповідач не надав жодного доказу існування обставин що б зумовлювали ускладнення чи відсутність можливості виконати покладений судом обов`язок сплатити стягнену суму грошових коштів. Натомість, наведені заявником доводи свідчать лише про наявність обставин, зумовлених неефективним господарюванням відповідача, що саме по собі не свідчить про об`єктивну неможливість чи утруднення при виконанні судового рішення.

Наявність обставин, що взяв до уваги місцевий господарський суд при постановлені оскаржуваного судового акту, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суду про стягнення боргу до предмету доказування не входять.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду від 24 лютого 2009 року в частині надання відстрочки його виконання, як таке, що не відповідає обставинам справи, та постановлене внаслідок неправильного застосування норми закріпленої статтею 121 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2009 року у справі за № 33/186-08 –без змін.