розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу колективного підприємства "Будматеріали-99"

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

У вересні 2008 року приватна фірма "Ертеч" звернулась до господарського суду Волинської області із позовом до колективного підприємства "Будматеріали-99" про стягнення 7 967,74 грн. заборгованості з оплати за надані послуги з охорони майна, згідно договору № 8 про охорону об`єкта майна від 24 червня 2008 року (з урахуванням заяви від 20.02.2009 р.).

Рішенням господарського суду Волинської області від 20 лютого 2009 року (суддя –С.Філатова), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2009 року (головуючий –Г.Якімець, судді –О.Зварич, Я.Юрченко), позов задоволено частково. Стягнено з відповідача 7 967,74 грн. основного боргу. Провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних припинено, у зв`язку із заявою позивача від 20.02.2009 року про відмову від частини позовних вимог.

В касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень, у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 24 червня 2008 року між колективним підприємством "Будматеріали-99" (замовник) і приватною фірмою "Ертеч" (виконавець) було укладено договір № 8 про охорону об`єкта майна, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере під охорону об`єкт та майно, вказані на схемі, що додається до договору (п. 1.1. договору).

Від імені відповідача договір було підписано директором підприємства – Свиріпою В.Ф., повноваження якого підтверджувались виконавчим листом, виданим Ковельським міськрайонним судом Волинської області 30.05.2008 року (а.с. 13).

Згідно додатку № 1 до договору, об`єкт охорони знаходиться у с.м.т. Люблінець і належить КП "Будматеріали 99".

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що вартість послуг по охороні складає 13 000 грн. у місяць.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що розрахунок за надання послуг по охороні проводиться щомісячно на підставі виданого виконавцем розрахунку за вказаними у цьому договорі банківськими реквізитами в термін не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним періодом місяця після підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Акт виконаних робіт № 113 за липень 2008 року та вимога про сплату боргу за надані послуги з охорони майна за період з 1 липня 2008 року по 19 липня 2008 року, згідно рахунку № 113 від 30.07.08, у розмірі 7 967,74 грн. були направлені відповідачу 12.08.2008 року. Про цю обставину свідчать копії опису вкладення поштового відправлення, поштовий фіскальний чек і повідомлення про вручення поштового відправлення, що наявні у матеріалах справи (а.с. 12).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань з охорони майна відповідача з 01.07.08 по 19.07.08 підтверджується наявним у матеріалах справи оригіналом листа відповідача, в яком у він просить позивача зняти охорону з об`єкту з 12.00 год. 20 липня 2008 року. Цим же листом відповідач також гарантує оплату за надані послуги (а.с. 32). Про надання позивачем послуг з охорони свідчить і копія табелю обліку робочого часу працівників охорони ПФ "Ертеч" на об`єкті відповідача (а.с. 91).

Колегія суддів вважає правомірним висновок господарських судів що зазначений лист і табель, в розумінні статей 32, 34, 36 ГПК України, є належними і допустимими доказами існування обставин на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо правомірності заявлених позовних вимог по стягненню з колективного підприємства "Будматеріали-99" заборгованості у розмірі 7 967,74 грн.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що факт непідписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг створює перешкоду для виникнення зобов`язань замовника по їх оплаті, оскільки пунктом 2.2 договору встановлюється кінцевий строк розрахунку за надання послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку. При цьому, за змістом зазначеного пункту договору, виникнення зобов`язання від підписання замовником згаданого акту не залежить.

Акт прийому-передачі послуг і рахунок на оплату боргу із зазначенням реквізитів для здійснення безготівкового переказу грошових коштів, відповідачем були отримані, а відтак, відмова відповідача підписувати акт від виконання зобов`язань його не звільняє.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу колективного підприємства "Будматеріали-99" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 20 лютого 2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2009 року у справі за № 04/156-38 –без змін.