У жовтні 2008 року позивач - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" (надалі –ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз") звернувся до господарського суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (далі –ЗАТ "Укргаз-Енерго") про стягнення 8 045 020,46 грн. основного боргу, 913 035,84 грн. пені, 713 334,21 грн. інфляційних збитків, 145 038,27 грн. 3% річних, а всього на загальну суму 9 816 428,78 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором про надання послуг з транспортування природного газу № 19/66/Тр-07 від 27.02.2007 за січень-лютий 2008 року.

03.11.2008 позивача - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", в порядку ст. 22 ГПК України, збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 8 045 020,46 грн. - суму основного боргу, 913 035,84 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 801 829,43 грн. інфляційних збитків, 165 637,17 грн. - 3 % річних від простроченої суми, а всього заборгованості у сумі 9 925 522,90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2008 по справі № 37/405 (суддя Кондратова І.Д.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ЗАТ "Укргаз-Енерго" на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" 8 045 020,46 грн. - основного боргу, 913 035,84 - пені, 790 453,95 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 163 153,35 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 25 464,39 грн. - витрат по оплаті державного мита, 117,84 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 (колегія судді: Отрюх Б.В. - головуючий, судді –Тищенко А.І., Верховець А.А.) рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2008 по справі № 37/405 залишено без змін.

Рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій мотивовані посиланням на ст. ст. 525, 526, 629, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. При цьому боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом частково задоволено позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних, оскільки позивачем допущено помилку в розрахунку кількості днів прострочення зобов’язання, а саме з 15.02.2008 по 01.11.2008 підлягає стягненню 163 153,35 грн. –3% річних та 790 453,95 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами, відповідач - ЗАТ "Укргаз-Енерго" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 скасувати, а по справі прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є незаконними у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, що є підставою для їх скасування.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. п. 1, 6 постанови № 11 від 29.12.1976 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Разом з тим, рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій не відповідають зазначеним вимогам.

Як встановлено судами, 27.02.2007 між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" (Виконавець) та ЗАТ "Укргаз-Енерго" (Замовник) укладений договір про надання послуг з транспортування природного газу № 19/66/Тр-07 (далі - Договір), згідно умов якого виконавець зобов'язувався прийняти та протранспортувати природний газ (далі - газ) системою розподільчих газопроводів, а замовник зобов'язувався відповідно до умов Договору оплатити надані Виконавцем послуги з транспортування газу (п. 1.1. Договору).

Згідно з п.п. 4.1. 4.2. Договору, надання послуг з транспортування газу щомісячно оформлюється Замовником і Виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу (далі - Акт). Надання послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах приймання-передачі та Пунктах призначення оформлюється Замовником і Виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах приймання-передачі та Пунктах призначення.

Вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі Акту, зазначеного в п. 4.1 Договору. Вартість наданих виконавцем замовнику послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення у звітному місяці визначається на підставі Акту, зазначеного в п. 4.2 Договору (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору Замовник здійснює попередню оплату послуг за даним Договором на підставі рахунків-фактур, виставлених Виконавцем Замовнику в порядку: до 5 числа місяця надання послуг - 40% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу на звітний місяць; до 10 числа місяця надання послуг - 40% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу на звітний місяць.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених Виконавцем Замовнику на підставі Актів, зазначених в пунктах 4.1. та 4.2. даного Договору, до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Судами встановлено, що позивачем відповідно акта № УТГ-000867 здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу за січень 2008 року надано послуг за період з 01.01.2008 по 31.01.2008 на суму 4 366 643,79 грн.; відповідно акта № УТГ-000864 здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу за лютий 2008 року надано послуг за період з 01.02.2008 по 29.02.2008 на суму 3 678 376,67 грн.

Проте, відповідач в порушення умов договору, за надані послуги транспортування природного газу не розрахувався, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, у нього виникла заборгованість в розмірі 8 045 020,46 грн., а також 3 % річних в розмірі 165 637,17 грн., інфляційних втрат розмірі 801 829,43 грн. та 913 035,84 грн. пені.

З урахуванням ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та умов договору, судом першої інстанції задоволено у повному обсязі вимоги в частині основного боргу на суму 8 045 020,46 грн. Здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем не вірно визначено кількість днів прострочення зобов’язання, а саме з 15.02.2008 по 01.11.2008 з відповідача підлягає стягненню 163 153,35 грн. 3% річних та 790 453,95 грн. інфляційних витрат.

Також, судом здійснено перерахунок пені відповідно до п. 7.8 Договору та встановлено, що розмір пені за договором становить 916 821,25 грн. Однак враховуючи положення пункту 2 частини 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, що позивачем не заявлено клопотання про захист прав і законних інтересів, вимоги в частині стягнення пені задоволено у розмірі заявленому позивачем на суму 913 035,84.

З такими висновками місцевого господарського суду погодився суд апеляційної інстанції.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх судових інстанцій передчасними та такими, що ґрунтуються на не повному дослідженні всіх обставин справи.

Так, прийшовши до висновку, що факт наявності боргу підтверджується вказаним вище договором, актами звірки розрахунків, підписаними уповноваженими представниками сторін, розрахунками позивача, судами не враховано п. 6.2. Договору, відповідно до якого остаточний розрахунок здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур. Таким чином, підставою для сплати є договір, акти приймання-передачі, рахунок на передоплату, рахунок-фактура.

Відтак, виходячи з погоджених умов договору про надання послуг з транспортування природного газу № 19/66/Тр-07 від 27.02.2007, необхідно констатувати, що обов'язок замовника сплатити платежі, обумовлені сторонами, кореспондується з обов'язком виконавця (позивача) виставити (пред'явити) такі рахунки замовнику. Тобто, судам необхідно було дослідити питання виконання позивачем, як виконавцем, договірних зобов’язань.

Враховуючи те, що дане питання не було досліджено, судами зроблено помилковий висновок, щодо застосування положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача рахунків-фактур, а тому враховуючи характер договірних відносин у відповідача не настав строк виконання зобов’язання, а отже висновок судів попередніх інстанцій про порушення ст. 625 Цивільного кодексу України є передчасним та не ґрунтується на вимогах закону.

За наведеного, сам факт наявності заборгованості у відповідача не є беззаперечною підставою для задоволення позову у даній справі, тоді як відповідно до статті 129 Конституції України та статті 4 ГПК України рішення суду повинно ухвалюватись виключно на підставі закону.

Викладене свідчить про те, що суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 у справі № 37/405 скасувати.