Рішенням від 20.10.08 господарського суду Волинської області (суддя Пахолюк В.А.), яке залишено без змін постановою від 18.02.09 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Городечної М.І. –головуючого, Краєвської М.В., Кузя В.Л.), відмовлено у задоволені позову прокурора Старовижівського району Волинської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Укрінтекс ЛТД" про розірвання договорів купівлі-продажу від 30.06.04 №480 та зобов'язання відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва: "Майданчикова каналізація" за адресою: Волинська область, смт. Стара Вижівка, в державну власність.

Судові рішення мотивовані недоведеністю позивачем істотного порушення відповідачем умов договору з власної вини, оскільки до 2006 року відповідач здійснював оформлення прав на користування земельною ділянкою, а за відсутністю набуття такого права не мав можливості здійснювати виконання прийнятих за договором зобов'язань.

Ухвалою від 19.05.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та касаційним поданням Першого заступника прокурора Волинської області, в яких заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та прийняття нового рішення про задоволення позову.

У касаційних скарзі та поданні спростовуються висновки попередніх судових інстанцій як такі, що не доведені матеріалами справи та не відповідають обставинам і вимогам законодавства, що регулює правовідносини, які виникають при приватизації об'єктів незавершеного будівництва.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційне подання і касаційна скарга підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.06.04 між сторонами у справі укладено договір №480 купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва - "майданчикова каналізація"( надалі –Договір).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 2.1 Договору позивач зобов’язувався передати у власність відповідача об’єкт незавершеного будівництва: "майданчикова каналізація", що знаходиться за адресою: Волинська обл., смт. Стара Вижівка, а відповідач –прийняти об’єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього 2400 грн. Право власності на об’єкт нерухомого майна переходить до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об’єкта (п. 1.2 Договору). Об’єкт придбаний без збереження первісного призначення –під добудову (п. 1.6 Договору). Передача об’єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 5-денний термін після повної сплати покупцем вартості об’єкта приватизації. Передача об’єкта приватизації продавцем і прийняття об’єкта приватизації покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами (п.п. 3.2 Договору). Розділом 5 Договору визначений обов’язок відповідача сплатити ціну продажу об’єкта, у встановлений термін прийняти об’єкт, та завершити будівництво протягом трьох років з моменту підписання договору та протягом року з дня підписання договору переоформити право забудовника на об'єкт. Додатковою угодою №480/1 визначено строк завершення робіт за договором –30.06.08.

Об‘єкт незавершеного будівництва "майданчикова каналізація" був переданий позивачем відповідачеві, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 28.07.04.

Позивачем 04.03.08 проведено перевірку виконання відповідачем умов Договору, за наслідками якої складено акт поточної перевірки. Згідно з п.п. 3.3, 3.5, 3.6 цього акту відповідачем повністю не виконано умови Договору, а саме: не переоформлено право на добудову об'єкта; не завершено будівництво придбаного об‘єкта; не виконано заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища.

Згідно з п. 4.1 Договору кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків.

Крім того, суди встановили, що відповідач 25.07.03 звернувся до Старовижівського селищного голови з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування викуплених приміщень. Рішенням Старовижівської селищної ради від 29.07.03 №143 надано дозвіл відповідачу на складання проекту землеустрою. Після погодження необхідної документації уповноваженими органами проект землеустрою пройшов 05.10.04 державну експертизу. Рішенням Старовижівської селищної ради від 08.10.04 №15/3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу, вирішено передати в оренду на п’ять років відповідачу земельну ділянку для обслуговування незавершеного будівництва.

Однак договір оренди земельної ділянки був укладений між радою та відповідачем лише до 17.10.06. 3 травня 2007 року сторони підписали новий договір оренди земельної ділянки, який 05.05.07 скеровано відповідачем на адресу Старовижівського районного відділу Волинської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" для державної реєстрації, але в порушення ст. 18 Закону України "Про оренду землі" не був зареєстрований, а отже не набрав чинності.

З огляду на викладені обставини суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що нездійснення добудови придбаного об'єкта відбулось не з вини відповідача, оскільки він не набув прав на закінчення робіт на приватизованому об'єкті.

Проте судові інстанції не дослідили обставини бездіяльності відповідача у період дії договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 22.10.04 (а.с. 181) до 2006р., а також його фактичну фінансову спроможність завершити будівництво у строки визначені договором.

Також судові інстанції не встановили обставини дотримання сторонами вимог ст.ст. 3, 8 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" в частині здійснення органом приватизації дій з відведення земельної ділянки, а також причинний зв'язок між оформленням права на земельну ділянку і здійсненням підготовчих робіт з реконструкції і завершення приватизованого об'єкту. Вказані обставини є суттєвими для вирішення даного спору зокрема щодо з'ясування наявності підстав для застосування положень ст. 613 ЦК України.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами.