У жовтні 2008 року ТОВ "Автоконтинент" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позов до ОСОБА_1 (відповідач) про виключення останнього зі складу учасників товариства та про визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами позивача, оформлених протоколами № 3 від 11.12.2003, № 1/04 від 04.03.2004, № 2 від 28.10.2004, № 3 від 23.12.2004, протоколом № 4 від 17.11.2006, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань, передбачених статутом товариства щодо внесення до статутного фонду товариства своєї частки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі № 6/448 (суддя Ковтун С.А.), залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2009 (колегія суддів у складі: Григорович О.М. –головуючий суддя, судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаними судовими рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі № 6/448 судові рішення та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх судових інстанцій норм процесуального права (ст. ст. 12, 38 ГПК України); неправильне застосовування до правовідносин сторін положень ЦК України (435-15) (ст. ст. 144, 145), оскільки в даному випадку, на переконання скаржника, повинен застосовуватись ЦК УРСР (1540-06) , оскільки ОСОБА_1 був включений до складу учасників на підставі рішення загальних зборів товариства від 11.12.2003, а також положення ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", п. 7.6 статуту позивача; висновки судів не відповідають обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених останнім у касаційній скарзі, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а вимоги касаційної скарги –без задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився.

07.07.2009 через канцелярію Вищого господарського суду України від позивача надійшло клопотання № 07/07 від 07.07.2009 з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку із зайнятістю його представника в інших судових засіданнях.

Розглянувши заявлене клопотання у судовому засіданні 08.07.2009, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки позивач, заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду його касаційної скарги (ухвала про порушення касаційного провадження направлена сторонам 12.06.2009, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Вищого господарського суду України), не був позбавлений можливості видати довіреність на представлення його інтересів іншому представнику; більш того, до зазначеного клопотання не додано жодних доказів, на підтвердження викладених в ньому обставин.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх судових інстанцій встановлені наступні обставини справи:

- 04.05.1998 Залізничною районною державною адміністрацією міста Києва зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоконтинент", установчий договір та статут товариства;

- для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників сформовано статутний фонд у розмірі 28 200 грн.; частка ОСОБА_5 склала 14 100 грн. або 50%, частка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" –14 100 грн. або 50%;

- згідно з протоколом № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Автоконтинент" від 11.12.2003 загальними зборами учасників прийнято рішення про включення до складу учасників позивача фізичних осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_1, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27; розподіл часток в статутному фонді товариства; збільшення статутного фонду товариства. З рішення загальних зборів учасників позивача від 11.12.2003 вбачається, що відповідач став учасником позивача з часткою у статутному фонді 4,684%, що в грошовому еквіваленті дорівнювало 480 000 грн.;

- 04.03.2004 відбулися загальні збори учасників товариства, на яких було прийнято рішення про вихід зі складу учасників та перерозподіл часток у статутному фонді позивача (протокол № 1/04);

- відповідно до рішення від 04.03.2004 частка відповідача в статутному фонді позивача становила 17,5%;

- 28.10.2004 відбулися загальні збори учасників позивача, на яких прийнято рішення щодо введення до складу учасників ТОВ "Автоконтинент" громадян: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_27., ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_25 та перерозподілу часток учасників у статутному фонді позивача. Згідно з протоколом № 2 від 28.10.2004 частка відповідача в статутному фонді позивача становила 11,25%;

- 23.12.04 рішенням загальних зборів частину учасників товариства виведено зі складу учасників на підставі їх особистих заяв, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_27., ОСОБА_31, ОСОБА_32., ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_25 Внаслідок перерозподілу часток частка відповідача становила 17,49% (протокол № 3);

- 17.11.06 відбулися збори учасників позивача, на яких розглянуто заяву відповідача від 23.08.2006 про вихід зі складу учасників ТОВ "Автоконтинент" та виплату вартості належної йому частини майна позивача та прибутку. Відповідно до протоколу № 4 від 17.11.2006 прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 з числа учасників ТОВ "Автоконтинент" та проведення розрахунків відповідно до установчих документів товариства та чинного законодавства України, а також проведення державної реєстрації відповідних змін;

- підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідач порушив зобов'язання, передбачені статутом ТОВ "Автоконтинент", щодо сплати своєї частки у статутний фонд, у зв'язку з чим позивач просить виключити відповідача з учасників товариства та визнати недійсними прийняті за участю ОСОБА_1 рішення загальних зборів товариства;

- відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що вирішення питання про виключення учасника товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників даної юридичної особи, що передбачено ст. 145 Цивільного кодексу України та п. 10.6 статуту позивача, а отже суд відповідними повноваженнями не наділений, у зв'язку із чим позовні вимоги в даній частині є необґрунтованими;

- судом зазначено, що невнесення відповідачем своєї частки до статутного фонду позивача, що стало підставою для звернення позивача з позовом в частині визнання недійсними певних рішень загальних зборів товариства, може бути підставою для зменшення розміру статутного капіталу товариства в порядку, передбаченому ст. 144 Цивільного кодексу України, або відчуження частки учасника лише у тій частині, в якій її уже сплачено, що передбачено ст. 147 вказаного Кодексу, але не може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства;

- переглядаючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції підтримав зроблені місцевим господарським судом висновки, встановивши, що рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

З даними висновками судів попередніх судових інстанцій є всі підстави погодитись, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Зі встановлених судами обставин справи вбачається, що загальні збори учасників прийняли рішення про виключення відповідача зі складу учасників товариства, про що складено протокол № 4 від 17.11.06, відповідно до якого підставою для розгляду питання про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства є подана останнім заява від 23.08.2006 про вихід з товариства.

Відповідно до пункту "в" ч. 1 ст. 10 "Про господарські товариства" серед прав учасників господарських товариств є право на вихід з товариства у встановленому порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 100 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.

За таких обставин, вихід з товариства –це безумовне право учасника, якому кореспондується обов'язок товариства не перешкоджати реалізації цього права.

Вирішення питання про виключення учасника товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників даної юридичної особи, що передбачено статтею 145 Цивільного кодексу України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, виключення відповідача зі складу учасників товариства може мати місце виключно на підставі рішення загальних зборів учасників і суд відповідними повноваженнями не наділений, у зв'язку із чим судами попередніх судових інстанцій правомірно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог про визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами учасників позивача та оформлені протоколами № 3 від 11.12.2003, № 1/04 від 04.03.2004, № 2 від 28.10.2004, № 3 від 23.12.2004, № 4 від 17.11.2006, слід зазначити наступне.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Пункти 1, 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" із змінами і доповненнями, передбачено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, врегульованих ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Останні породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані. Під ці ознаки підпадають і рішення загальних зборів товариств. Підставами для визнання акта недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

Відповідно до пункту 2.11. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 (v5_14600-07) "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів недійсними суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів.

Згідно з протоколом № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Автоконтинент" від 11.12.2003 загальними зборами прийнято рішення про включення до складу учасників Товариства ОСОБА_1, що є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства.

Пункт 7.3 статуту товариства (в редакції 2003 року) передбачає обов'язок учасників повністю внести свій вклад, розмір якого задекларований у пункті 7.1 статуту, не пізніше року після реєстрації товариства. Вимоги до учасників внести неоплачувану частину внеску приймаються загальними зборами учасників товариства та повинні виконуватися протягом 15 днів. Для забезпечення своєчасного формування статутного фонду товариства загальні збори учасників мають право відшкодувати з учасника, що допустив порушення, 10% річних з невнесеної суми за весь час порушення.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства (ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, позивачем не надано доказів про застосування санкцій до ОСОБА_1 з приводу несплати вкладу.

Враховуючи вищезазначене, судами попередніх судових інстанцій зроблено правильний висновок, що невнесення відповідачем своєї частки до статутного фонду товариства не може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства.

За таких обставин, застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

В свою чергу, заперечення позивача, викладені у його касаційній скарзі, з приводу допущення порушення та неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків, зроблених попередніми судовими інстанціями, обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоконтинент" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2009 у справі № 6/448 –без змін.