Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням від 23.10.2008 господарського суду Дніпропетровської області позовні вимоги задоволено.

Стягнено з ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь виконавчого комітету Заводської районної ради –246,85 грн. зайво сплачену суму, 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 24.02.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення від 23.10.2008 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Ціна на теплову енергію є регульованою та не може самостійно змінюватися виробником послуг.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати посилаючись на те, що судами порушенні норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 629, 632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 20 Закону України "Про теплопостачання", ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що 01.01.2006 виконавчий комітет Заводської районної ради та ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" уклали довгостроковий договір № 311п на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого останній зобов'язався постачати виконавчому комітету Заводської районної ради потрібну йому кількість теплової енергії, а виконавчий комітет Заводської районної ради зобов'язався сплатити вартість отриманої теплової енергії за встановленими тарифами та в термін, обумовлений цим договором. Термін дії договору - до 01.01.2007.

В результаті перевірки проведеної у лютому-березні 2008 року Контрольно-ревізійним відділом м. Дніпродзержинська, встановлено, що відповідачем у листопаді 2006 року в рахунку на оплату послуг з теплопостачання безпідставно завищено тариф на поставлену теплоенергію в сумі 246,85 грн., який позивачем сплачено за платіжним дорученням № 825 від 30.11.2006.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону чи іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Істотною умовою договору є ціна, яка визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч.5 ст.180 Кодексу). Дана норма кореспондується зі ст. 632 Цивільного кодексу України, згідно якої при укладенні договору у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи тощо), що встановлюються уповноваженим органом державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначений ст.31 цього Закону, а саме, за п.п.1,2 ч.1 ст. 14 цього Закону порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно Указу Президента № 213 від 14.03.1995 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики " (213/95) та відповідно до Процедури перегляду та затвердження тарифів для ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії, затвердженої постановою НКРЕ N898 (v0898227-05) від 12.10.2005, Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС, затвердженого постановою НКРЕ N896 (v0896227-05) від 12.10.2005, п. 1 постанови НКРЄ № 1288 (v1288227-06) від 28.09.2006 "Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії для ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" було затверджено тарифи на виробництво теплової енергії:

- яка поставляється для населення та бюджетних установ - 92,39 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

- яка поставляється для промислових споживачів - 99,61 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Постанова НКРЕ N 1288 від 28.09.2006 "Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії для ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" втратила чинність з 01.01.2007 на підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики №1859 від 26.12.2006.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 734 від 03.11.2006 за "Про погодження тарифів на послуги з транспортування та постачання теплової енергії" встановлено тариф на транспортування теплоенергії для бюджетних установ - 31,54 грн з ПДВ, на постачання –7,10грн. з ПДВ за 1 Гкал.

Таким чином, загальна сума тарифу на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії за 1 Гкал, що виробляється ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ", встановлена у розмірі 149,51 грн (разом з ПДВ).

Однак, як встановлено господарським судом відповідач надав позивачу рахунок на оплату теплової енергії за ціною 166,056 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

Отже, господарські суди правомірно дійшли висновку, що відповідач безпідставно змінив тариф у листопаді 2006 року та надав позивачу рахунок на оплату за іншою ціною, ніж встановлено рішеннями повноважних органів та безпідставно отримав від позивача плату за теплову енергію в сумі 246,85 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 24.02.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 6/89-08 залишити без змін.