ЗАТ "Макіївкокс" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" про стягнення майнової шкоди у вигляді збитків за нестачу вугільного концентрату у сумі 2 379, 30 грн., посилаючись на приписи статей 1166, 1192 Цивільного кодексу України та статті 24, 37 Статуту залізниць України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2007 р. на адресу позивача надійшов вугільний концентрат за залізничними накладними № 49600320, № 49600314 у трьох вагонах загальною вагою 202,00 тн, вантажовідправником якого є ВАТ ЦЗФ "Пролетарська".

Вантаж було видано позивачу без перевірки у зв'язку із прибуттям вантажу у непошкоджених вагонах, про що зроблено відповідні відмітки на накладних.

При прийманні продукції за кількістю було виявлено недостачу, про що складено акт № 824/п від 06.07.2007 р.

При цьому, рахунок –фактура постачальника № 23256 ВІД 11.07.2007 р. позивачем було оплачено в повному обсязі платіжним дорученням № 3750 від 06.07.2007 р. Вказаний рахунок –фактура містить відомості щодо ваги вантажу в спірних вагонах у кількості вказаній відповідачем у залізничній накладній.

Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку з невірним визначенням відповідачем ваги вантажу в спірних вагонах та внесенням неправильних відомостей щодо ваги вантажу в залізничну накладну, позивачу було заподіяно майнову шкоду у вигляді збитків за нестачу вугільного концентрату у сумі 2 379, 30 грн.

У відзиві на позовну заяву ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" просило відмовити у її задоволенні, зокрема посилаючись на те, що відповідач не є, а ні власником продукції, а ні її постачальником, ніяких зобов'язань перед позивачем не має, боржником позивача не є.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.10.2008 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ЗАТ "Донецьксталь" –металургійний завод" та ТОВ "Енергоімпекс"

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2009 р. (суддя Сгара Е.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, виходячи з матеріалів справи дійшов висновку, що відповідач є вантажовідправником, але не продавцем (постачальником) спірного вугілля, позивач здійснював оплату товару за спірною відправкою саме продавцеві –ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод", тоді як вартість нестачі (фактично повернення сплачених за не відвантажену продукцію коштів) вимагає від незобов’язаної (щодо нього) сторони, з яким у нього не існує ніяких договірних відносин щодо предмету купівлі-продажу і здійснення розрахунків.

Таким чином, суд зазначив, що ВАТ Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" не є належним відповідачем за таким позовом, а тому вимоги ЗАТ "Макіївкокс" до нього є безпідставними.

ЗАТ "Макіївкокс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2009 р. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначив, що судом не було надано належної оцінки відносинам сторін у даній справі, з огляду на положення Статуту залізниць України, та неповно досліджено фактичні обставини справи, що призвело до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, а також неправильного застосування норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, зокрема, статей 1166 та 1192 Цивільного кодексу України.

ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду без змін, зокрема, вказуючи на те, що позивачем не надано документів на підтвердження вини відповідача в понесених збитках, а вартість нестачі позивач вимагає від незобов'язаної до нього сторони, з якою у позивача не існує ніяких договірних відносин щодо предмету купівлі –продажу, здійснення розрахунків та порядку приймання продукції за кількістю.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2003р. між ЗАТ "Донецьксталь –металургійний завод" (Продавець) та ТОВ "Макіїввкокс" (Покупець) укладено договір № 2080дс/292.

Додатковою угодою від 04.11.2003 р. до договору № 2080дс/292, у зв’язку з перереєстрацією ТОВ "Макіївкокс" в ЗАТ "Макіївкокс", преамбула договору № 2080дс/292 від 01.10.2003 р. була змінена.

Відповідно до пункту 7.1 договору та додаткових угод від 30.12.2004 р., від 30.12.2005 р., від 27.12.2006 р. до договору, термін, на який він укладений, складає до 31.12.2007 р.

На момент виникнення спірних відносин зазначений договір № 2080дс/292 від 01.10.2003 р. був діючим.

Згідно розділу 1 договору №2080дс/292 від 01.10.2003р. "Продавець" зобов’язується передати, а "Покупець" прийняти і оплатити на умовах договору вугільну продукцію (Товар), номенклатура, кількість, ціни, строки і умови поставки якого погоджені сторонами в додаткових угодах.

Відповідно до розділу 3 зазначеного договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця в строки, обумовлені сторонами в додаткових угодах.

Приймання товару здійснюється у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю № П-7 з змінами та доповненнями і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю № П-6 (пункт 4.2 договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання обома сторонами за договором акту приймання-передачі матеріальних цінностей (пункт 4.3 договору).

Пунктом 6.1 6 договору № 2080дс/292 від 01.10.2003 р. передбачено, що сторони несуть відповідальність за завдані один - одному збитки у відповідності до чинного законодавства України.

В разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони зобов’язані до звернення в суд урегулювати всі спори в претензійному порядку або шляхом переговорів (пункт 6.2. договору).

Згідно додаткової угоди № 85 від 29.07.2007 р. до договору № 2080дс/292, Продавець в липні 2007р. зобов’язався передати, а Покупець прийняти та оплатити вугільний концентрат на умовах поставки СРТ ст. покупця (Інкотермс 2000р.). Цією ж додатковою угодою № 85 передбачено, що Продавець відшкодовує Покупцю всі витрати, що виникли з причини переадресації вантажу з ваговою недостачею і невідповідністю якості товару договірним умовам по всьому переліку плат та послуг транспортної складової.

Пунктом 2 додаткової угоди №85 від 29.06.2007р. до договору №2080дс/292 від 01.10.2003 р. встановлено, що Покупець розраховується з Продавцем за поставлений товар шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця протягом 30-ти банківських днів з дати виписки рахунка.

06.07.2007р. ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" (вантажовідправник) на адресу ЗАТ "Макіївкокс" (вантажоодержувач) у вагонах № 67872515, № 67726273, № 67705251 за залізничними накладними № 49600320, № 49600314 зі станції Макіївка на станцію Кринична відвантажило концентрат вугілля каменого для коксування у вологому стані відповідно до ТУ. За накладними вага нетто складає 202 000 кг.

На станцію призначення Кринична Донецької залізниці вантаж прибув в справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання під час перевезення та 06.07.2007р. був виданий ЗАТ "Макіївкокс" залізницею без перевірки маси та кількості місць згідно статті 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідні відмітки на зворотньому боці залізничної накладної.

06.07.2007р. під час зважування вагонів з вугільним концентратом позивачем була виявлена розбіжність з даними, зазначеними у перевізних документах, у зв’язку з чим приймання вантажу було зупинене та викликано представника вантажовідправника для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту.

Листом № 01-16/2352 від 07.07.2007 р. відповідач просив проводити приймання продукції без участі його представників.

За результатами приймання продукції за кількістю були складені акти про приймання вантажу за кількістю № 824/п від 06.07.2007 р., № 824 від 07.07.2007р., згідно яких, у прийманні продукції брали участь 3 представники позивача.

В акті зазначені вага брутто, нетто і тари згідно даних накладних і дані про фактичне зважування, зокрема: - вага згідно документів: брутто 271 600 кг, тара 69 600 кг, нетто 202 000 кг; -вага за фактичними показниками: брутто 264 600 кг, тара 67 900 кг, нетто 196700 кг.

За результатами зважування зроблений висновок, що нестача у спірних вагонах складає 5300 кг в наслідок недостатнього наповнювання вагону вантажовідправником та неправильного зазначення ним ваги вантажу, надлишку у вагонах не має. При цьому вага тари в акті зазначена з акта про вагу тари № 824 від 07.07.2007 р., зважування за яким здійснювалось після закінчення приймання продукції за кількістю.

Акт № 824 про вагу тари підписаний трьома представниками –членами комісії –позивача з висновком наступного змісту: вага вагону (тари), яка виявлена шляхом перевірки та вказаної у цьому акті не відповідає даним ваги вагону (тари), який вказаний у залізничній накладній.

10.08.2007 р., між ЗАТ "Макіївкокс" та ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" був складений і підписаний акт приймання-передачі продукції № 32256 за договором № 2080дс/292 від 01.10.2003 р., згідно якого ЗАТ "Макіївкокс" прийняв від ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" продукцію: концентрат вугільний марки КО-100 масою 1554т, у тому числі загальною масою спірного вугілля 202 тн за залізничними накладними № 49600320, № 49600314.

Зазначений акт з боку ЗАТ "Макіївкокс" підписаний головою правління і нижче підпису зроблене застереження такого змісту: "Цей акт зі сторони ЗАТ "Макіївкокс" підписаний на підставі даних на дату відвантаження, зазначених у залізничних квитанціях, без врахування недостачі, яка може бути зафіксована в актах, складених за Інструкцією П-6.

На виконання умов договору № 2080дс/292 від 01.10.2003 р. ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" виставило ЗАТ "Макіївкокс" рахунок-фактуру № 23256 від 11.07.2007 р. на оплату вартості товару, відвантаженого відповідачем у вагонах № 67872515, № 67726273, № 67705251 за залізничними накладними № 49600320, № 49600314, який ЗАТ "Макіївкокс" оплачений в повному обсязі платіжним дорученням № 3750 від 06.07.2007 р. із призначенням платежу "Оплата по дог. № 2080дс/292 від 01.10.2003 р. за вугільну продукцію".

Здійснюючи судовий розгляд справи суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна вугільна продукція отримана позивачем на підставі договору № 2080дс/292 від 01.10.2003 р. та додаткової угоди № 85 до цього договору.

ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" є вантажовідправником, але не продавцем (постачальником) спірного вугілля, отриманого ЗАТ "Макіївкокс" 06.07.2007 р. за залізничними накладними № 49600320, № 49600314, а продавцем концентрату за спірною відправкою є ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" згідно договору № 2080дс/292 від 01.10.2003 р. купівлі-продажу вугільної продукції, укладеного між ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" (Продавець) та ТОВ "Макіївкокс" (Покупець), а ВАТ Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" не є стороною у цьому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ЗАТ "Макіївкокс" про стягнення з ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" майнової шкоди у вигляді збитків за нестачу вугільного концентрату у сумі 2 379, 30 грн., посилаючись на приписи статей 1166, 1192 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 11 вказаного кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 Цивільного кодексу України).

Статтею 670 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, частиною 1 якої встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 511 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов’язання сторін договору не створює обов’язку для тре тьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України виконання господарського зобов’язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобо в’язанні. Управнена сторона зобов’язана прийняти виконання, запропоноване тре тьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов’язання не випливає обов’язок сторони виконати зобов’язання особисто. Неналежне виконання зобов’язання третьою особою не звільняє сторо ни від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" є вантажовідправником, але не продавцем (постачальником) спірного вугілля, отриманого ЗАТ "Макіївкокс" 06.07.2007 р. за залізничними накладними № 49600320, № 49600314.

Продавцем концентрату за спірною поставкою є ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" згідно договору № 2080дс/292 від 01.10.2003 р., укладеного між ЗАТ "Макіївкокс" та ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод".

ЗАТ "Макіївкокс" оплату товару за спірною відправкою здійснив саме Продавцеві –ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод".

При цьому, суд зазначив, що вартість нестачі (фактично повернення сплачених за не відвантажену продукцію коштів) пЗАТ "Макіївкокс" вимагає від незобов’язаної щодо нього сторони, з яким у нього не існує ніяких договірних відносин щодо предмету купівлі-продажу і здійснення розрахунків.

Враховуючи викладене та встановлені під час розгляду справи обставини, судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду Донецької області про відмову у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Макіївкокс" про стягнення з ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" майнової шкоди у вигляді збитків за нестачу вугільного концентрату у сумі 2 379, 30 грн., з огляду на те, що ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" не є належним відповідачем за таким позовом.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі оцінених судом першої інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 –43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судова колегія вважає прийняте у справі рішення таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2009 р. у справі № 7/165 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.