розглянувши касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на рішення господарського суду м. Києва від 31.03.2009р.

у справі №42/136 господарського суду м. Києва

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу

"Енергозбут Київенерго"

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Машинобудівник"

про стягнення 113 590,20грн.

за участю представників:

АЕК "Київенерго" –Іваненко І.П.;

ЖБК "Машинобудівник" –Чорній Д.О., Герасименко Т.С.

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом та просила суд стягнути з відповідача –Житлово-будівельного кооперативу "Машинобудівник" 113590,20грн., у т.ч. 88 393,31грн. основної заборгованості, 21 616,05грн. збитків від інфляції, 3 580,84грн. процентів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач допустив порушенням зобов’язань за договором №8865024 від 01.05.2001р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині оплати поставленої теплової енергії у період з 01.02.2006р. по 01.02.2009р. (а.с.2-3).

Відповідач у справі - ЖБК "Машинобудівник" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:

- позивачем при розрахунку основної заборгованості не враховані всі здійснені платежі, що також спричинило невірне обрахування процентів та збитків від інфляції;

- існує лише поточний борг, який має бути погашений до жовтня 2009р. –кінця опалювального сезону;

- вартість спожитої теплової енергії розрахована позивачем без зазначення застосованого тарифу (а.с.130-131).

Рішенням господарського суду м Києва від 31.03.2009р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції з ЖБК "Машинобудівник" на користь АК "Київенерго" стягнуто 33 251,23грн. основної заборгованості, 8 423,77грн. збитків від інфляції, 1 395,45грн. процентів; в іншій частині позову відмовлено (а.с.157-159).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач порушив умови договору в частині оплати поставленої теплової енергії в установлений договором строк;

- як особа, що порушила грошове зобов’язання, відповідач,в силу ст. 625 ЦК України, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та процентів.

У задоволенні частини вимог відмовлено судом першої інстанції з огляду на те, що:

- позивачем розрахунок обсягу поставленої теплової енергії здійснений без врахування показів приладів обліку та фактичного надходження грошових коштів в рахунок оплати поставленої теплової енергії, а також призначення таких грошових коштів, що призвело до неправильності розрахунку суми основної заборгованості;

- сума основної заборгованості відповідача підлягає зменшенню на суму відшкодування різниці в тарифах.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АЕК "Київенерго" в особі Структурного відособленого підрозділу "Енергозбут" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права (а.с.163-165).

Відповідач у справі – ЖБК "Машинобудівник" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить рішення господарського суду м. Києва від 31.03.2009р. залишити без змін (а.с.172-173).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

01.05.2001р. між сторонами у справі - АЕК "Київенерго" в особі заступника департаменту Енергозбуту та ЖБК "Машинобудівник" укладено договір №8865024, предметом якого є постачання теплової енергії у гарячій воді.

У даний договір протягом строку його дії вносились зміни і доповнення відповідними додатками та додатковими угодами.

Строк дії договору визначений сторонами п.8.1 договору –до 31.12.2001р, а додатковою угодою від 12.09.2006р. –до 31.12.2006р. При цьому, п.8.4 договору передбачено що він є пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Судом першої інстанції під час розгляду спору у даній справі по суті заявлених вимог не встановлено, що будь-яка із сторін договору подала заяву про його припинення, у зв’язку з чим ним зроблений правильний висновок про дію вказаного договору у спірний період.

За умовами укладеного договору, позивач взяв на себе зобов’язання постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення –у період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року в кількості та в обсягах, згідно з додатком №1 до договору; а відповідач –оплачувати поставлену теплову енергію у порядку та в строки, встановлені договором. При цьому, кількість поставленої теплової енергії за відповідним договором визначалась розрахунковим способом, а з 05.12.2006р.- на підставі приладів обліку.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в частині оплати поставленої теплової енергії у період з 01.02.2006р. по 01.02.2009р., а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України за порушення відповідного зобов’язання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що вартість спожитої у спірний період теплової енергії складає 327864,66грн., у т.ч за грудень 2006р. –25 345,46грн. Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції доводи позивача щодо обсягу та відповідно вартості спожитої у грудні теплової енергії відхилив, з тих підстав, що визначення обсягу теплової енергії у грудні 2006р. здійснено позивачем без врахування показів встановленого лічильника. При цьому, вартість спожитої теплової енергії у грудні 2006р. встановлена судом виходячи з розрахунку, наданого відповідачем, відповідно до якого її вартість становить 15450,14грн.

Разом з тим, такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Так, в силу ст. 32 ГПК України, фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюються господарським судом на підставі доказів.

До доказів в судовому процесі пред’являють певні вимоги. Зокрема, відповідно до ст. 34 ГПК України, докази мають відповідати вимогам належності і допустимості. Так, відповідно до ч.2 вказаної норми, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними, зокрема, у визначенні договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, за змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами договору сторонами визначений порядок обліку теплової енергії (п.5 договору). Так, п.5.3 договору встановлено, що абонент, який має прилади обліку (з 05.12.2006р. відповідачу вже були встановлені прилади обліку, а.с.54) щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені додатком №1 до договору.

Додатком №1 до договору визначено, що датою зняття показів приладів обліку –по 30 (31) число поточного місяця, надання звіту проводиться не пізніше двох робочих днів місяця, наступного за звітним (п.4 додатку). Також встановлено, що при відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Додатком №4 до даного договору визначено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримує табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта повертає РВТ) та платіжну вимогу доручення . При цьому, оплата проводиться, за змістом п.3 додатку не пізніше 25 числа поточного місяця згідно з вказаними у п.2 документами.

Також додатком №4 до договором визначено, що у випадку, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць; у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявлений обсяг, ця кількість самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця, а у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Виходячи з умов договору, фактичний обсяг поставленої теплової енергії у спірний період має бути визначений виходячи з відповідних звітів та табуляграм, на підставі яких здійснюються розрахунки відповідно до умов зазначеного договору.

Між тим, в матеріалах справи наявні не всі звіти та табуляграми за всі місяці періоду, заборгованість за який заявлена позивачем до стягнення.

Так, в матеріалах справи відсутній і судом першої інстанції не витребуваний у сторін звіт за грудень 2006р.- спірний місяць (відомості обліку спожитої теплової енергії). При цьому, у матеріалах справи у наявності лише відомості обліку (табуляграма) з 05.12.2006р. по 29.12.2006р. (а.с.128-129); табуляграму за січень 2007р. суд першої інстанції не витребував та не дослідив тощо.

Однак, дослідження звітів та табуляграм за всі місяці звітного періоду є необхідним для встановлення обсягу та вартості спожитої теплової енергії за спірний період, оскільки договором передбачається можливість проведення корегування за фактичним споживання.

Крім того, визначаючи обсяг та вартість спожитої теплової енергії, суд першої інстанції не надав оцінки, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, даним облікової картки відповідача, які долучені до матеріалів справи, зокрема, за спірний місяць та наступний місяць, який містить корегування обсягу спожитої теплоенергії (а.с.103).

Також, розмір заборгованості, який визначений позивачем зменшений судом першої інстанції на 15 576,76грн., оскільки зазначена сума коштів була зарахована позивачем як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену до 01.02.2006р., а не за спірний період, у якій здійснена сплата таких коштів.

Разом з тим, висновку про безпідставність зарахування позивачем відповідних платежів в рахунок погашення заборгованості за період, який не є предметом розгляду у даній справі, суд першої інстанції дійшов, в порушення вимог ст. 32 ГПК України, не дослідивши відповідні розрахункові документи, зокрема, не встановивши призначення платежу, яке зазначено у них платниками.

Визначають розмір заборгованості відповідача за поставлену йому у спірний період теплову енергію, суд першої інстанції зменшив розмір заявленої позивачем у позовній заяві заборгованості на 34 260грн., виходячи з того, що позивачем зазначена сума отримана з бюджету в рахунок відшкодування відповідачу різниці між встановленими тарифами за відповідні послуги для населення та економічно обгрунтованою вартістю їх надання.

Однак, такий висновок суду, в порушення.ст. 32, ч.2 ст. 34 ГПК України, не ґрунтується на допустимих доказах.

В підтвердження відповідної обставини, судом першої інстанції прийнято зведений акт звірки, підписаний сторонами, який складено для надання компетентному органу з метою здійснення таких розрахунків, однак, який сам по собі не свідчить про проведення відповідних розрахунків та припинення зобов’язань у певній частині (а.с.150). При цьому, судом першої інстанції не витребувані та не досліджені докази фактичного проведення погашення заборгованості (наприклад, договір про проведення розрахунків або протокол проведення взаєморозрахунків, платіжні доручення про перерахування відповідних коштів з місцевого бюджету відповідачем та їх перерахування відповідачем позивачу з відміткою про виконання тощо).

За таких обставин, враховуючи неповне з’ясування обставин справи, які підлягали встановленню, в порушенням вимог ст.ст.47, 38,43 ГПК України (1798-12) , порушення норм процесуального права –ст.ст. 32, 34 ГПК України, рішення господарського суду м. Києва від 31.03.2009р. підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити.