Рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2009 (суддя Масловська Л.З.) в позові про зобов'язання відповідача передати 10 квартир загальною площею 635 кв.м. в будинку №58 по вул.Франка у м.Ужгороді або інші квартири такою ж площею на території м.Ужгорода відмовлено. Рішення мотивоване обставинами припинення зобов'язання за укладеним між сторонами договором на участь у пайовому будівництві від 14.06.2001 №02/06 неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

Перший заступник прокурора Закарпатської області у внесеному касаційному поданні просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 16, 526, 607, 617, 629 ЦК України. Зокрема, прокурор вважає, що визначені у ст. 607 ЦК України обставини, як правило, мають форс-мажорний характер і є підставою для припинення зобов'язання за неможливістю виконання. Однак, дії та акти інших осіб, що на них посилається суд, та які призвели до неотримання відповідачем належних для передачі позивачу квартир, не є підставою для припинення зобов'язань.

Судова колегія, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення –скасуванню в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача передати 10 квартир загальною площею 635 кв.м. в будинку №58 по вул.Франка у м.Ужгороді з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Львівської області з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що:

14.06.2001р. між позивачем (сторона-2) та відповідачем (сторона-1) був укладений договір №02/06 на участь у пайовому будівництві, у відповідності до п.1 якого сторона-1 приймає сторону-2 у пайове будівництво на квартири згідно додатків в будинку по вул.Франка, 58 у м.Ужгороді, планове закінчення будівництва якого та здача в експлуатацію встановлена до 30.12.2004р. (з врахуванням додаткової угоди від 30.12.2003р.).

Відповідно до п.2 договору по закінченні спорудження будинку та здачі його в експлуатацію сторона-1 зобов’язана передати стороні-2 у власність квартири згідно додатків протягом 10 днів, надати останній усі необхідні документи на ці квартири, а також сприяти останній в оформленні права власності на них.

Як вбачається з актів попередньої передачі квартир від 22.06.2001 та від 15.03.2002, до передачі позивачу підлягали десять квартир, які розташовані у будинку по вул.Франка,58 у м.Ужгороді. Доказів погодження сторонами можливості передачі відповідачем позивачу квартир в інших будинках суду не надано. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї. З урахуванням цього позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача передати квартири в інших будинках, а не тому, який розташований по вул.Франка, 58, у м.Ужгороді, не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 договору фінансування часткового будівництва стороною-2 здійснюється як безготівковою оплатою, так і в оплаті цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями. Як вбачається з актів приймання-передачі векселів, довідки відповідача №685 від 07.06.2005, згідно з договором №02/06 від 14.06.2001 відповідач отримав фінансування векселями від позивача на суму 832215,89 грн. Матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем робіт по реконструкції будинку по вул.Франка, 58 у м.Ужгороді.

Рішенням Закарпатської обласної ради №91 від 03.12.2002 "Про майно гуртожитку спецРБУ", вирішено передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у державну власність УМВС України в Закарпатській області будівлю гуртожитку спецРБУ (м. Ужгород, вул. Франка, 58), з метою переобладнання гуртожитку під житло та зобов’язано УМВС у Закарпатській області після проведення реконструкції передати обласній раді і облдержадміністрації квартири загальною площею 350 кв.м.

Рішенням Закарпатської обласної ради №561 від 22.06.2005 "Про майно гуртожитку спецРБУ" відмінено рішення обласної ради від 03.12.2002 р. №91 "Про майно гуртожитку спецРБУ", надано дозвіл на проведення реконструкції гуртожитку в м. Ужгород, вул. Франка, 58, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, під житловий будинок.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №399 від 11.07.2005 "Про гуртожиток спецРБУ", зобов’язано управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації підготувати проект рішення про передачу комунальному підприємству "Будинкоуправління адмінбудівель" у повне господарське відання гуртожитку в м. Ужгород, вул. Франка, 58 та зобов’язано управління капітального будівництва облдержадміністрації виступити замовником єдиного підрядника з виконання реконструкції гуртожитку в житловий будинок.

Рішенням Закарпатської обласної ради №583 від 11.08.2005 "Про передачу майна", вирішено передати гуртожиток за адресою м. Ужгород, вул. Франка, 58, який є об’єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управлінню капітального будівництва облдержадміністрації в оперативне управління для здійснення реконструкції під житловий будинок та зобов’язано управління з питань майна комунальної власності обласної державної адміністрації здійснити приймання-передачу зазначеного об’єкту згідно із законодавством.

Рішенням Закарпатської обласної ради №631 від 17.11.2005 "Про передачу та реконструкцію гуртожитку" вирішено передати гуртожиток за адресою м. Ужгород, вул. Франка, 58, який є об’єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (за винятком вбудованих приміщень загальною площею 1310 кв.м., які передані в оперативне управління обласному комунальному підприємству "Будинкоуправління адмінбудівель") управлінню капітального будівництва облдержадміністрації в оперативне управління, для здійснення реконструкції під житловий будинок та доручено вказаному управлінню залучити на правах дольової участі громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з подальшою передачею їм житла у власність.

Рішенням Закарпатської обласної ради №53 від 08.06.2006 "Про передачу та реконструкцію гуртожитку" вирішено передати у повне господарське відання обласному комунальному підприємству "Будинкоуправління адмінбудівель" гуртожиток за адресою м. Ужгород, вул. Франка, 58, який є об’єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області загальною площею 4530 кв.м. та доручено обласному комунальному підприємству "Будинкоуправління адмінбудівель" здійснити реконструкцію гуртожитку, залучивши на правах дольової участі громадян та підрядну організацію з подальшою передачею їм житла у власність.

Однак, жодних доказів оскарження рішень Закарпатської обласної ради, прийнятих після рішення Закарпатської обласної ради №91 від 03.12.2002 "Про майно гуртожитку спецРБУ", яким вирішено передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у державну власність УМВС України в Закарпатській області будівлю гуртожитку спецРБУ, суду не надано. Зазначені рішення не оскаржувались та недійсними не визнавались.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2005, виданим виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації", 21.07.2005р. гуртожиток по вул.Франка,58 у м.Ужгороді зареєстрований на праві комунальної власності за Закарпатською обласною радою. Право власності на будинок сторони по цій справі не оспорювали. Таким чином, зазначеними свідоцтвом про право власності та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно також підтверджується факт завершення будівництва будинку та введення його в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, станом на дату розгляду справи судом відповідачу квартири у спірному будинку, зокрема ті, які підлягали передачі позивачеві, не передавались.

Водночас договір №02/06 сторонами не розірваний. Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому, відповідно до п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів судом може бути примусове виконання обов’язку в натурі. Однак, у відповідності до ст. 607 ЦК України зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку із обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що квартири, які підлягали передачі позивачу, не були передані відповідачу Спеціалізованим ремонтно-будівельним управлінням сантехнічних та електромонтажних робіт, а також іншими особами, у власність чи господарське відання яких передавалось спірне майно. Жодних доказів причинного зв’язку між діями відповідача та актами органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо зміни форми власності та суб’єкта управління майном, суду не надано. При цьому, дії та акти інших осіб (рішення Закарпатської обласної ради №91 від 03.12.2002, №561 від 22.06.2005, №583 від 11.08.2005, №631 від 17.11.2005 та №53 від 08.06.2006, розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації №399 від 11.07.2005), які призвели до неотримання відповідачем належних для передачі позивачу квартир, позивачем не оскаржувались.

Колегія погоджується з висновком суду про необгрунтованість позовних вимог про зобов'язання відповідача передати квартири загальною площею 635 кв.м. в інших будинках (крім будинку №58 по вул.Франка) на території м.Ужгорода з мотивів недоведеності погодження сторонами можливості передачі відповідачем квартир позивачу в інших будинках, а також з посиланням на положення ч.ч.1,2 ст. 14 ЦК України, згідно яких цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Проте, колегія не може погодитися з висновками суду в іншій частині позовних вимог, які випливають з договору на участь у пайовому будівництві від 14.06.2001 №02/06, з огляду на таке.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок суду про припинення зобов'язання за укладеним між сторонами договором на участь у пайовому будівництві від 14.06.2001 №02/06 через неможливість його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

Проте, судом першої інстанції залишено поза увагою ті обставини, що на спірні правовідносини, які виникли за укладеним між сторонами договором від 14.06.2001 №02/06 (з врахуванням додаткової угоди від 30.12.2003р.), та продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , поширюється також дія ст.ст.612,622 цього Кодексу (435-15) .

Дійсно, відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Однак, згідно з ч.2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо передачі позивачу спірних квартир за договором від 14.06.2001 №02/06, будівництво за яким мало бути завершене та здача будинку в експлуатацію мала відбутися ще до 30.12.2004р., а квартири передані протягом 10-ти днів з моменту здачі будинку (тобто до 09.01.2005р.), встановлено судом та сторонами не заперечується.

Таким чином, обставини прийняття Закарпатською обласною радою рішень №561 від 22.06.2005, №583 від 11.08.2005, №631 від 17.11.2005 та №53 від 08.06.2006, та видачі розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації №399 від 11.07.2005, які мали місце вже після закінчення строку передачі позивачу спірних квартир, передбаченого п.2 договору від 14.06.2001 №02/06, не звільняє (ПП "Фірма ЗМП") від відповідальності за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 ст. 612 ЦК України).

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справі №2/310 (постанова від 14.09.2004), зазначаючи, зокрема, про те, що господарський суд в обґрунтування припинення зобов'язань відповідача перед позивачем, безпідставно послався на статтю 222 ЦК УРСР, позаяк неможливість виконання зобов'язання боржником з незалежних від нього обставин, після прострочення виконання зобов'язання з вини боржника, тягне наслідки передбачені статтею 213 цього ж Кодексу.

Колегія не приймає до уваги рішення Закарпатської обласної ради №91 від 03.12.2002, оскільки останнє скасоване рішенням №561 від 22.06.2005.

З наведених вище підстав не мають значення для справи також обставини відсутності оскарження позивачем актів Закарпатської обласної ради та Закарпатської обласної державної адміністрації, на які послався суд в обґрунтування підстав для відмови в позові, оскільки вказані акти могли призвести до неотримання відповідачем належних для передачі позивачу квартир не раніше червня 2005 року, в той час як строк виконання відповідачем договірного зобов'язання по передачі позивачу спірних квартир закінчився ще в січні 2005 року.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Заявлений прокурором позов про примусове виконання відповідачем обов'язку в натурі, який відповідає способам захисту цивільних прав (п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України), переконливо свідчить про те, що виконання боржником (відповідачем) свого договірного зобов'язання не втратило інтерес для кредитора (позивача).

Водночас статтею 622 ЦК України передбачено, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі. У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

З матеріалів справи не вбачається та судами не досліджено, чи мали місце відмова кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес, передання відступного чи відмова кредитора від договору, які є правовими підставами для звільнення боржника (відповідача) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

У зв'язку з цим касаційна інстанція визнає передчасним застосування судом першої інстанції ст. 607 ЦК України та обумовлений цим висновок суду про припинення зобов'язання за укладеним між сторонами договором на участь у пайовому будівництві від 14.06.2001 №02/06 через неможливість його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Наведене свідчить про неповне з’ясування судами обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача передати 10 квартир загальною площею 635 кв.м. в будинку №58 по вул.Франка у м.Ужгороді та передачі справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано належної правової оцінки тим обставинам, що відповідач питання про розірвання договору на участь у пайовому будівництві від 14.06.2001 №02/06 не ставив, як і не повідомив позивача про неможливість виконання ним своїх зобов'язань за цим договором.

Адже, відповідно до ч.2 ст. 205 ГК України у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Окрім того, питання реальної неможливості передачі відповідачем позивачу спірних квартир в житловому будинку по вул.Франка,58 у м.Ужгороді у зв'язку з їх фактичною відсутністю у власності відповідача мають вирішуватися в ході можливого виконавчого провадження (зміна способу та порядку виконання рішення тощо), оскільки прокуратура наполягає саме на примусовому виконанні обов'язку в натурі.

Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду з окремим позовом про відшкодування реальних збитків у вигляді вартості непереданих відповідачем квартир, зважаючи на сумнівність реального виконання судового рішення про примусове виконання боржником обов'язку в натурі.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судом першої інстанції всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача передати 10 квартир загальною площею 635 кв.м. в будинку №58 по вул.Франка у м.Ужгороді для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в цій частині позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційне подання першого заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2009 у справі №21/219 скасувати в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача передати 10 квартир загальною площею 635 кв.м. в будинку №58 по вул.Франка у м.Ужгороді з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Львівської області.