Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.03.2009 року у справі № 15/162-б ( Суддя Хоменко М. Г.) порушено провадження у справі №15/162-б про банкрутство Приватного підприємства "Компанія Фурор Стиль", введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів Приватного підприємства "Компанія Фурор Стиль" у відповідності з ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі –Закон).

Постановою господарського суду міста Києва від 24.03.2009 року визнано банкрутом Приватне підприємство "Компанія Фурор Стиль", припинено процедуру розпорядження майном боржника, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №15/162-б та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бенедюка С. С.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 24.03.2009 року, посилаючись на порушення судом вимог ст. 129 Конституції України, ст. ст. 43 ГПК України, а також ст. 52 Закону та просить суд скасувати оскаржувану постанову суду та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.05.2009 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду міста Києва від 24.03.2009 року прийнято до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні ( постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 (v0011700-76) із змінами на даний час).

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст.19 Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 року у справі № Б48/12-05, 22.05.2007 року у справі № 21/19-06-518, у справі №43/427 від 06.11.2007 року).

Як встановлено судом першої інстанції, факт відсутності Приватного підприємства "Компанія Фурор Стиль" за юридичною адресою підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 23.03.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Відтак, суд першої інстанції мав достатньо правових підстав для визнання відсутнього боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство.

Таким чином, доводи касаційної скарги ДПІ у Голосіївському районі міста Києва не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відтак, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваної постанови суду першої інстанції вимогам чинного законодавства та відсутність підстав для її зміни або скасування.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути уваги ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, що ст. 52 Закону передбачений особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника тому у разі наявності у боржника податкового боргу скаржник не позбавлений права звернутись з заявою про визнання його кредиторських вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд