У жовтні 2008 року ТОВ "Фірма "Отделочнік-К"звернулось до господарського суду з позовом до КП "Узберіжжя" про стягнення пені у розмірі 197 344, 57 грн. за несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором підряду №3 від 22.03.2001 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.02.2009 року в позові відмовлено на підставі на ст. 267 ЦК України з мотивів пропущення позивачем строку позовної давності

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2009 року залишено без змін, але в мотивувальній частині постанови апеляційний господарський суд послався на неправильне застосування судом першої інстанції п. 6 Прикінцевих та перехідних Положень Цивільного кодексу України (435-15) .

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Фірма "Отделочнік-К" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 року та рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за невиконання умов договору підряду № 3 від 22.03.2001 року (надалі –Договір) господарським судом Одеської області 31.10.2002 року по справі №17-2-32/02-8708 було прийнято рішення стягнути з КП "Узберіжжя"на користь ТОВ "Фірма "Отделочнік-К"197 250, 00 грн. боргу, 13 076, 80 грн. збитків від інфляції, 18 644, 18 грн. пені, 1700 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на послуги ІТЗ судового процесу та 5450 грн. витрат на юридичні послуги. На виконання даного рішення 22.11.2002 року господарським судом видано відповідний наказ.

Постановою Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси від 17.12.2002 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з КП "Узберіжжя" грошової суми у розмірі 236 238, 98 грн. Фактично КП "Узберіжжя" сплатило борг на загальну суму 217 438, 17 грн., що підтверджується Постановою від 18.06.2007 року № В-6/247 про закінчення виконавчого провадження. Різниця у виплаті грошової суми складає 18 800, 81 грн.

Позивач вважає зобов'язання відповідача не виконаним своєчасно що і змусило його звернутися до суду з вимогою про сплату пені відповідно до п.6.2 Договору, умовами якого сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,3 % від несплаченої в строк суми за кожний день прострочення. При розрахунку розміру пені позивач застосував ст. 258 ЦК України, відповідно до якої до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені ТОВ "Фірма "Отделочнік-К"позовні вимоги стосуються правовідносин, які виникли та припинилися до 01.01.2004 року, а тому правильним є висновок апеляційного господарського суду, що для вирішення даного спору слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР (1540-06) від 18.07.1963 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 72 ЦК УРСР від 18.07.1963р. скорочені строки позовної давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Статтею 76 ЦК УРСР визначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Так, господарським судом Одеської області від 31.10.2002 року у справі № 17-2-32/02-8708 встановлено, що на виконання договору підряду ТОВ "Фірма "Отделочник-К"виконало роботи по укладанню тротуарної плитки, а КП "Узберіжжя"прийняло за актами від 30.04.2001 року та актом від 31.10.2001 року виконані роботи та зобов’язалось оплатити їх впродовж 7 днів з моменту виставлення рахунку, кінцевий розрахунок –впродовж 3-х днів після підписання акту прийняття виконаних робіт. Але виконані підрядні роботи були лише частково оплачені відповідачем, внаслідок чого і виникла спірна заборгованість.

Отже, позивач дізнався про порушення свого права щодо розрахунку за виконані роботи після сплину 3-х днів від підписання зазначених актів.

Таким чином, Одеським апеляційним господарським судом вірно встановлено, що перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт почався за актами прийняття виконаних робіт від 30.04.2001 року з 04.05.2001 року і закінчився 04.11.2001 року, а за актом від 31.10.2001 року –з 04.11.2001 року і закінчився 04.05.2002 року, тобто через шість місяців.

З урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що позивачем право на стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт було використано в межах зазначеного строку давності шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з КП "Узберіжжя"заборгованості, що виникла з зв’язку з непроведенням остаточного розрахунку за виконані роботи згідно Договору.

Судова колегія також зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх майнових прав на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до умов якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, на підставі встановлених фактичних обставин, апеляційним господарським судом із дотриманням норм матеріального та процесуального права мотивовано спростовано помилкові висновки суду першої інстанції, обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2009 року та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 року у справі № 13/148-08-4325 залишити без змін.