Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення із Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 445762,26 грн. боргу, з врахуванням неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.02.09 (суддя

Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.09 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Студенця В.І., суддів: Баранця О.М., Коротун О.М.), позов задоволено повністю: з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ВАТ "Укрнафта" стягнуто 406674,27 грн. боргу, 10695,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3136,55 грн. три проценти річних з простроченої суми, 25255,61 грн. пені.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду

м. Києва. Скарга мотивована посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 1785 від 13.11.98 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" (1785-98-п) ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" обмежена у своїх діях і не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки вони установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільчий рахунок, а тому компанія в силу імперативних норм законодавства, може виконати свій обов’язок по оплаті поставленого природного газу лише після надходження коштів від населення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (замовник) та ВАТ "Укрнафта" (виконавець) 21.07.08 укладений договір № 29/662-Г-06/08-807 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році, за умовами якого, виконавець зобов’язується здійснити транспортування природного газу замовника по газотранспортній системі до газорозподільних станцій для ВАТ з газопостачання та газифікації, які мають із замовником прямі договори на постачання газу (для забезпечення нормованих втрат та виробничо-технологічних витрат), а замовник зобов’язується оплатити послуги по транспортуванню газу.

Оплата послуг ВАТ "Укрнафта" здійснюється ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок ВАТ "Укрнафта" вартості послуг, що були надані ВАТ "Укрнафта" у місяці транспортування до 30 числа наступного за цим місяця (п. 5.2 договору). Відповідно до п. 6.2 договору, за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в п. 5.2 договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу із суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

На виконання умов договору № 29/662-Г-06/08-807, ВАТ "Укрнафта" у січні-вересні 2008 проведено транспортування 14711,927 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 406674,27 грн. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у встановленому п. 5.2 договору порядку надані ВАТ "Укрнафта" послуги не оплатило. Дані обставини скаржником не заперечуються.

Оскільки ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" прострочило виконання грошового зобов’язання за договором № 29/662-Г-06/08-807, то суди, окрім суми основного боргу, також задовольнили позов в частині стягнення 10695,83 грн. інфляційних витрат за час прострочення, 3136,55 грн. - три проценти річних з простроченої суми, 25255,61 грн. пені. Правильність розрахунку цих сум відповідач не заперечує.

На підставі вищезазначених обставин судами зроблений висновок про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність задоволення позову. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок правильним, з огляду на вимоги ст.ст. 525 526, 625 Цивільного кодексу України (435-15) . Власне, скаржник не заперечує розміру сум, які становлять предмет позову, втім, вважає, що постановою Кабінету Міністрів України № 1785 від 13.11.98 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" (1785-98-п) він обмежений у своїх діях і не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки вони установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільчий рахунок, а тому компанія всилу імперативних норм законодавства, може виконати свій обов’язок по оплаті поставленого природного газу лише після надходження коштів від населення.

Дані заперечення правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки грошове зобов’язання у ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" виникло на підставі договору № 29/662-Г-06/08-807 від 21.07.08 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році, а відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. До того ж, пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги скрутне фінансове становище відповідача та відсутність його вини у порушенні зобов'язання, з врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1785 від 13.11.98 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" (1785-98-п) , колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скористатися своїм правом, передбаченим ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір пені до 5000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 10.02.09 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.09 у справі №42/4 змінити, зменшивши розмір пені до 5000 грн.

В решті рішення господарського суду м. Києва від 10.02.09 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.09 у справі №42/4 залишити без змін.

Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.