У грудні 2008 року ТОВ "Євро ТВ-Кремінь" звернулось до господарського суду з позовом до ДП "Завод залізобетонних виробів" ЗАТ "Об"єднання Дніпроенергобудпром" про стягнення 318 825,61 грн. основного боргу, 106 806,58 грн. пені, 31 882,56 грн. штрафу, 1 755,72 грн. –3% річних та 5 420,04 грн. інфляційних втрат.

У грудні 2008 року ТОВ "Євро ТВ-Кремінь" подало до суду заяву про зменшення позовних вимог та просило стягнути з ЗАТ "Об"єднання Дніпроенергобудпром" 106 806,58 грн. пені, 31 882,56 грн. штрафу, 1 755,72 грн. – 3% річних та 5 420,04 грн. інфляційних втрат (а.с. 49).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.01.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 106 337,58 грн. пені, 31 742,56 грн. штрафу, 1 748,01 грн. – 3% річних та 5 396,24 грн. інфляційних втрат та 1 499,71 грн. судових витрат. В задоволенні іншої частини відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року рішення місцевого господарського суду від 29.01.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Завод залізобетонних виробів" ЗАТ "Об"єднання Дніпроенергобудпром" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.01.2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.09.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро ТВ-Кремінь" (постачальник) та дочірнім підприємством "Заводом залізобетонних виробів " закритого акціонерного товариства "Об"єднання Дніпроенергобудпром"(покупець) укладено договір поставки №Е12/9, відповідно до умов якого постачальник зобов"язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - "Товар", а покупець зобов"язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору, покупець сплачує 100 % вартості товару протягом 8-ми днів від дати поставки товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар, або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар за видатковими накладними №Е-57 від 16.09.2008 року на суму 222 435,21 та №Е-58 від 17.09.2008 року на суму 106390,40 грн. Загальна сума поставленого товару з урахуванням транспортних витрат (1166,67 грн.) становить 328 825,61 грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідач лише частково оплатив вартість товару, в результаті чого утворилась заборгованість і на момент подання позову становила 327425,61 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов"язань по договору, а також приписи ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1 748,01 грн. 3% річних та 5396,24 грн. інфляційних втрат.

Водночас, судова колегія не може погодитись з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 106 337,58 грн. пені та 31 742,56 грн. штрафу за порушення ним грошового зобов’язання за договором, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст. 548 ЦК України передбачено, що неустойка може встановлюватись законом або договором.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони домовились, що за прострочення строків оплати товару, встановлених у цьому договорі, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Крім сплати пені покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача і пені, і штрафу, суди попередніх інстанцій не врахували приписи ст 549 ЦК України (435-15) , а також не звернули уваги на те, що таким чим до відповідача було застосовано подвійну відповідальність за одне і те саме правопорушення –прострочення оплати за отриманий товар по договору, що є недопустимим та суперечить конституційним засадам.

Враховуючи вищевикладене, судові рішення в частині позовних вимог про стягнення 106 337,58 грн. пені та 31 742,56 грн. штрафу підлягають скасуванню з направленням на новий розгляд.

Підлягають скасуванню і судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 327 425,61 грн. заборгованості за отриманий по договору товар, оскільки суди припустились порушення норм процесуального права, а саме, не врахували заяву позивача про зменшення позовних вимог щодо основного боргу (а.с.49) та не застосували в даному випадку п.1-1 ст. 80 ГПК України.

При новому розгляді, суду слід врахувати вищевикладене, витребувати необхідні докази, дослідити доводи позивача та відповідача, дати їм належну оцінку, застосувати п.1-1. ст. 80 ГПК України щодо основного боргу, врахувати приписи ст. 549 ЦК України та ст. 83 ГПК України щодо неустойки та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.01.2009 року у справі № 6/191 в частині позовних вимог про стягнення 327 425,61 грн. заборгованості за отриманий товар, 106 337,58 грн. пені, 31 742,56 грн. штрафу та судових витрат скасувати.