Рішенням господарського суду Донецької області від 25.12.2008 р. у справі №25/188 (суддя Бойко І.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. (судді: Шевкова Т.А., Діброва Г.І., Стойка О.В.), позовні вимоги ВАТ "АрселорМиттал Кривий Ріг" до ТОВ "Вугілля-Сервіс" за участю третьої особи з боку відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Уністрой пром" про стягнення вартості вагової нестачі продукції в розмірі 1101,41грн. задоволено; стягнуто з ТОВ "Вугілля-Сервіс" на користь ВАТ "АрселорМиттал Кривий Ріг" суму вагової нестачі у розмірі 1 101,41 грн., витрати зі сплати держмита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

У касаційній скарзі ТОВ "Вугілля-Сервіс" просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2008 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. у справі №25/188 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 38, 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: позивач не надав до суду належних доказів, на підставі яких він провів розрахунок сухої частки маси партії товару, у зв'язку з чим неможливо визначити розмір вагової недостачі та встановити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до розпорядження в.о.Голови судової палати ПершиковаЄ.В. від 01.07.2009 р. №02.03-10/375 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого—судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування гос подарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

31.07.2007 р. між ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) та ТОВ "Вугілля-Сервіс" (продавець) було укладено договір №3979, відповідно до п.1.1 якого відповідач зобов'язався передати у власність покупця кокс доменний в обсязі і за цінами, зазначеними у договорі чи у додатках до нього, а позивач у справі —прийняти товар та здійснити оплату продавцю —відповідачу у справі, в порядку, передбаченому даним договором.

На виконання умов вказаного договору на адресу позивача по залізничній накладній №50451233 у вагонах №67701177, №65945784, №65951469 зі станції Ханженково Донецької залізниці надійшов кокс доменний (вантажовідправник —ТОВ "Уністройпром").

Станцією призначення Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці вантаж, який прибув у справних вищезазначених вагонах без ознак втрати, 20.12.2007 р. був виданий без перевірки ваги вантажу згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України.

Позивачем, який є одержувачем вантажу, 20.12.2007 р. здійснено зважування вагону з вантажем на вагонних 200-тонних вагах №42261147 за участю представника громадськості Цимбала О.В., якій діяв на підставі посвідчення від 20.12.2007 р. №12/2.

За результатами зважування вантажу комісією складено акт приймання продукції за кількістю від 20.12.2007 р. №81/1, в якому комісія відобразила стан вантажу, а саме те, що вантаж прибув у справних вагонах без ознак розкрадання і втрати; встановила недостачу вантажу в кількості 0,4 т, яка утворилася в місці навантаження в результаті недовантаження вантажу постачальником.

Відповідно до розрахунку вартості вагової недостачі, відповідальна недостача з урахуванням норми недостачі становить 0,616 т, вартість якої —1101,41 грн. (у т.ч. ПДВ 183, 57 грн.).

Зазначена позивачем у накладній кількість коксу оплачена платіжним дорученням від 27.12.2007 р. №1/28314 в сумі 469 993,37 грн. згідно з виставленим відповідачем рахунком-фактурою від 16.12.2007 р. №УС-161201.

02.04.2008 р. ВАТ "АрселорМиттал Кривий Ріг" направило на адресу ТОВ "Вугілля-Сервіс" претензію №851-4/2-3у/п з вимогою відшкодувати вартість вагової недостачі продукції шляхом перерахування грошових коштів у сумі 1 101,41 грн. на розрахунковий рахунок позивача або дати згоду на проведення взаємозаліку.

У зв'язку з залишенням відповідачем претензії без задоволення, ВАТ "АрселорМиттал Кривий Ріг" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Вугілля-Сервіс" про стягнення з відповідача на користь позивача вартості вагової недостачі продукції в сумі 1101,41 грн. на підставі ст.ст. 526, 623 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення вартості вагової нестачі продукції в сумі 1101,41грн., господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, факт недостачі коксу у кількості 0,400 т (відповідальна недостача 0,616 т) на суму 1 101,41 грн. підтверджено матеріалами справи, в т.ч. актом приймання продукції за кількістю від 20.12.2007 р. №81/1, складеним відповідно до вимог Інструкції П-6; по-друге, приймання продукції за кількістю здійснено позивачем згідно з вимогами чинного законодавства в порядку, встановленому умовами договору від 31.07.2007 р. №3979 та Інструкції П-6; по-третє, розрахунок вартості вагової недостачі відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи і дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона —постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні —покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктами 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 договору сторони встановили обов'язок відповідача поставити товар, а позивача —оплатити його вартість згідно з даними накладних та виставлених рахунків-фактур, а також, що покупець відшкодовує продавцю вартість залізничного тарифу на підставі наданих рахунків.

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приймання продукції за кількістю здійснено позивачем згідно з умовами договору від 31.07.2007 р. №3979; факт недостачі коксу підтверджено актом приймання продукції за кількістю від 20.12.2007 р. №81/1, складеним за участю представника громадськості Цимбала О.В. у відповідності з вимогами Інструкції П-6; відповідальна недостача товару визначена позивачем з урахуванням норми недостачі у розмірі 1% (із застосуванням норми надлишків у розмірі 0,2%) від ваги нетто у вагоні, що відповідає приписам п. 27 Правил видачі вантажів.

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено факт оплати позивачем зазначеної у накладній кількості коксу згідно з виставленим відповідачем рахунком-фактурою від 16.12.2007 р. №УС-161201.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. у справі №25/188 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "Вугілля-Сервіс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. у справі №25/188 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. у справі №25/188—без змін.