Ухвалою від 29.05.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Ходаківської І.П., касаційну скаргу Компанії № 366/6 від 19.01.09 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.07.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 02.07.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 02.07.09 представники Товариства та Виконавчої служби не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 02.07.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника Компанії.

У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки, розпорядженням від 15.06.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для перегляду справ, призначених до розгляду на 02.07.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Ходаківської І.П., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представника Компанії повідомлено на початку судового засідання 02.07.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника Компанії, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.07.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, рішенням від 22.04.08 господарського суду міста Києва (суддя Паламар П.І.) позовні вимоги Компанії задоволено.

Товариство зобов'язано укласти договір № 117Н-568 на транспортування природного газу для потреб населення від 18.12.07 в редакції листа Компанії № 15856/11-004 від 18.12.07.

З Товариства на користь Компанії стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

27.05.08 господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення було видано наказ.

15.09.08 до суду надійшла скарга Компанії № 10159 від 11.09.08, подана в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, на дії Виконавчої служби, в якій ставилось питання про скасування постанови від 22.08.08 Виконавчої служби про зупинення виконавчого провадження по виконанню наказу від 27.05.08 господарського суду Запорізької області у даній справі.

Ухвалою від 29.10.08 господарського суду міста Києва (суддя Нарольський М.М.) дії відділу Виконавчої служби щодо зупинення примусового виконання наказу від 27.05.08 у даній справі, визнано неправомірними.

Визнано недійсною постанову Виконавчої служби від 22.08.08 про зупинення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 27.05.08 у даній справі.

Вказана ухвала місцевого суду мотивована тим, що Компанія не є конкурсним кредитором, оскільки справа про банкрутство Товариства була порушена ухвалою від 20.08.03 господарського суду Запорізької області, то Компанія відноситься до поточних кредиторів і на її вимоги не поширюється дія мораторію, введеного зазначеною ухвалою суду.

Постановою від 17.12.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Корсака В.А., суддів –Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) апеляційну скаргу Виконавчої служби задоволено.

Ухвалу від 29.10.08 господарського суду міста Києва скасовано.

В задоволенні скарги Компанії на дії Виконавчої служби відмовлено.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що відповідно до п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника, а отже обов'язок зупинення виконавчого провадження пов'язується лише з фактом наявності справи про банкрутство боржника і не залежить від часу виникнення боргових зобов'язань.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 17.12.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а оскаржену –постанову без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як зазначалось, рішенням від 22.04.08 господарського суду міста Києва позовні вимоги Компанії у даній справі було задоволено повністю.

27.05.08 на виконання зазначеного рішення суду було видано наказ, згідно якого з боржника підлягає стягненню 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Як встановлено по передніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 13.08.08 скаржник направив на адресу Виконавчої служби оригінал вказаного наказу господарського суду міста Києва від 27.05.08 та заяву № 9220/6 про відкриття виконавчого провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.08.08 державним виконавцем Величко О.В. на виконання зазначеного наказу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Проте, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 22.08.08 державним виконавцем на підставі ч. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" було також винесено постанову про зупинення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду від 27.05.08 № 42/111.

При цьому, встановлено, що постанова про зупинення виконавчого провадження мотивована тим, що ухвалою від 20.08.03 господарського суду Запорізької області по справі № 25/55 порушено провадження у. справі про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Юридичний аналіз вказаного правового положення свідчить про те, що зазначена норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчиняються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.

Отже, мораторій поширюються на вимоги кредиторів незалежно від того, чи подавали вони заяви, відповідно до ст. 14 вказаного Закону, до господарського суду з вимогами до боржника у справі про банкрутство, та незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", та абз. 1 ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадку порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Отже, відповідно до п. 8 ст. 34 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. При цьому, обов'язок зупинення виконавчого провадження пов'язується лише з фактом наявності справи про банкрутство боржника і не залежить від часу виникнення боргових зобов'язань.

Разом з тим, враховується, що п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов'язкове зупинення виконавчого провадження з підстави внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Компанією в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 366/6 від 19.01.09 залишити без задоволення.