Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського суду м. Києва від 09.10.2008 р.

за участю представників:

позивача: Панов Т.С.;

відповідача: Бєлячкова О.В.;

третьої особи-1: Кошарський О.В.;

третьої особи-2: не з’явились;

третьої особи-3: Кроль М.Б.;

третьої особи-4: Громніцький Ю.П.;

від прокуратури: Сахно Н.В.

Справа розглядалась неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2008 р. у справі № 42/161 скасовано рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р., а справу передано до господарського суду м. Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

При новому розгляді рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2008 р. у справі № 42/161-6/378 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 р. (судді Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), в позові відмовлено повністю.

. до 25.07.2009

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (надалі за текстом – "ВАТ "Центренерго") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Кабінетом Міністрів України 10.12.1998 р. прийнято постанову № 1938 (1938-98-п) "Про поставку природного газу електростанціям Міністерства енергетики" (надалі за текстом –"Постанова № 1938").

Згідно п. 1 даної Постанови № 1938 (1938-98-п) Державний комітет по матеріальних резервах (надалі за текстом –"Держматрезерв") повинен був відпустити на договірних засадах, а Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з 01.11.1998 р. до 01.02.1999 р. забезпечити поставку електростанціям, що належать до сфери управління Міністерства енергетики, 2 млрд. куб. м. природного газу з обсягів, які повертаються цим Міністерством до державного резерву згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 р. № 1155 "Про повернення до державного резерву природного газу" (1155-98-п) (надалі за текстом –"Постанова № 1155").

Пунктом 2 Постанови № 193 (1938-98-п) 8 дозволено НАК "Нафтогаз України", Акціонерному товариству "Укргазпром", Міністерству енергетики та Держматрезерву проводити облік повернення та відпуску газу відповідно до рішень Кабінету Міністрів України актами приймання-передачі без закачування в підземні сховища.

Господарські суди встановили, що повернення та відпуск природного газу на підставі Постанови № 1938 (1938-98-п) здійснювались в один день. Даного висновку суди дійшли на підставі акту приймання-передачі від 18.03.1999 р. № 4/1938, який містить посилання на акт від 18.03.1999 р. № 1/1938 ("природний газ, який було повернуто в державний резерв актами прийму-передачі від "18" березня 1999 р. № 1/1938..."), акту приймання-передачі від 18.03.1999 р. № 5/1938, який містить відповідне посилання на акти від 18.03.1999 р. № 2/1938 та № 3/1938, а також акту приймання-передачі № 7/1938, який містить посилання на акт приймання-передачі від 11.05.1999 р. № 6/1938.

На виконання Постанови № 1938 (1938-98-п) між позивачем та ВАТ "Центренерго" укладено договір від 14.10.1999 р. № 4н (надалі за текстом –"Договір № 4н"), відповідно до умов якого ВАТ "Центренерго" отримало з державного резерву в порядку позичання 142 944,000 тис.куб.м природного газу з терміном повернення до державного резерву в строк до 01.10.1999 р. (п. 4.3 Договору № 4н).

Пунктом 4.1 Договору № 4н сторони встановили, що відпуск природного газу здійснюється виключно з обсягів, які повертаються Міністерством енергетики згідно постанови № 1155 без закачування в ПСГ після підтвердження їх актами приймання-передачі газу в державний резерв, погодженими відповідальним зберігачем комітету.

Згідно з п. 4.2 Договору № 4н фактичний відпуск газу Держматрезервом підтверджується актами приймання-передачі газу з державного резерву, погодженими відповідальним зберігачем комітету.

В той же час, п.п. 4.3 та 4.4 Договору № 4н передбачають, що ВАТ "Центренерго" повертає до 01.10.1999 р. в державний резерв природний газ на умовах франко-ПСГ (ПСГ –підземні сховища газу) відповідальний зберігача, а факт такого повернення газу оформлюється приймальним актом по формі Р-16, який завірено відповідальним зберігачем комітету.

Господарські суди обґрунтовано встановили, що відповідальним зберігачем позивача є Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (відповідач), яка є професійним зберігачем і зберігання природного газу є одним з основних видів господарської діяльності згідно з її статутом, що провадиться з метою отримання прибутку, на підставі виданої НКРЕ ліцензії.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" (1129-97-п) встановлено, що матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місце постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Враховуючи дані правові норми та вищезазначені факти, встановлені господарськими судами, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність первинних документів, зокрема, актів приймання-передачі по формі Р-16, чи інших підтверджень повернення ВАТ "Центренерго" відповідачу чи надходження до відповідача в інший спосіб природного газу спірного обсягу.

Отже, позивачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведені обставини, які б зобов’язували відповідача повернути до державного резерву заявлений обсяг природного газу та сплатити суми штрафних санкцій.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що у справі № 42/161-6/378 під час нового розгляду господарськими судами, із дотриманням вимог ст. 111-12 ГПК України та в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 р. у справі № 42/161-6/378 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" –без задоволення.