НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) відповідно до заяви про збільшення позовних вимог про зобов'язання виконати платіжні доручення НАК "Нафтогаз України" та перерахувати до Державного бюджету України 9395368 грн. 75 коп. рентної плати за транзитне транспортування природного газу, 114592 грн. 69 коп. відсотків за користування розстроченими податковими зобов'язання за рентну плату, 5357532 грн. 50 коп. податку на додану вартість та 65344 грн. 33 коп. відсотків за користування розстроченими податковими зобов'язаннями щодо сплати ПДВ за договором №19 та стягнення 1007053 грн. 35 коп. штрафних санкцій, 388896 грн. 16 коп. збитків, 14045 грн. 19 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 грудня 2008 року у справі №18/372 (суддя Мандриченко О.В.) позов НАК "Нафтогаз України" до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) задоволено частково; зобов'язано Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) виконати платіжні доручення НАК "Нафтогаз України" та перерахувати до Державного бюджету України 9395638 грн. 75 коп. рентної плати за транзитне транспортування природного газу за платіжним дорученням №7557 від 16 жовтня 2008 року та 5357532 грн. 50 коп. податку на додану вартість за платіжним дорученням №7555 від 16 жовтня 2008 року; припинено провадження у справі в частині позову про зобов'язання Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку виконати платіжні доручення №7554 від 16 жовтня 2008 року на суму 114592 грн. 69 коп. та №7556 від 16 жовтня 2008 року на суму 65344 грн. 33 коп.; стягнуто з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку на користь НАК "Нафтогаз України" 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2009 року у справі №18/372 (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 26 грудня 2008 року змінено; в частині стягнення 1007053 грн. 35 коп. штрафних санкцій позов задоволено; в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ), вважаючи постанову у даній справі такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на ст.ст. 58, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 3, 11, 13, 15, 16, 177, 179, 251, 253, 509, 510, 523, 546, 549, 551, 610, 611, 614, 1066, 1072 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 233 ГК України, ст. 43 ГПК України, ст.ст. 27, 32.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , п.2.3 Постанови НБУ №319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків", ст. 8 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.16.5.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2009 року у справі №18/372 та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 26 грудня 2008 року.

Вищим господарським судом України ухвалою від 05 червня 2009 року у справі №18/372 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

04 вересня 2000 року між сторонами укладено договір №17-1717/2 на розрахунково-касове обслуговування, предметом якого є відкриття відповідачем позивачеві поточних рахунків відповідно до Інструкції Національного банку України про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року №527 (z0819-98) та Генеральної угоди про взаємодію та співробітництво №17-1744/8 від 06 вересня 2000 року, укладеної між сторонами, та здійснення його розрахунково-касового обслуговування згідно статуту банку.

06 вересня 2000 року між сторонами укладена генеральна угода №17-1744/8 про взаємодію та співробітництво, предметом якої є здійснення відповідачем комплексного розрахунково-касового обслуговування та іншого банківського обслуговування позивача та підприємств, що належать до сфери його управління та впливу (філій, представництв, інших відокремлених структурних підрозділів, дочірніх підприємств та відкритих акціонерних товариств нафтогазового комплексу, пакети акцій яких передані до статутного фонду позивача), шляхом виконання банківських операцій та надання послуг в межах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , ліцензією №1 від 31 липня 2000 року на право здійснювати банківські операції, виданої відповідачеві Національним банком України, та на умовах, передбачених цією генеральною угодою, а також іншими угодами (договорами), укладеними для забезпечення конкретних видів обслуговування.

Відповідно до п.2.1.7 генеральної угоди №17-1744/8 відповідач зобов'язаний, в межах наявних коштів на рахунках підприємств, забезпечувати конкретні розрахунки між підприємствами позивача та їх контрагентами в термін не більше 3 годин з використанням власної платіжної системи.

21 жовтня 2007 року між позивачем та Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків був укладений договір №18 про розстрочення податкових зобов'язань (далі - договір №18), за яким Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків надає позивачеві розстрочення сплати податкових зобов'язань на загальну суму 112744424 грн. 99 коп. під проценти терміном з 30 жовтня 2007 року по 16 жовтня 2008 року.

21 жовтня 2007 року між позивачем та Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків укладений договір №19 про розстрочення податкових зобов'язань (далі - договір №19), за яким Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків надає позивачеві розстрочення сплати податкових зобов'язань на загальну суму 64290390 грн. під проценти терміном з 30 жовтня 2007 року по 16 жовтня 2008 року.

16 жовтня 2008 року позивач надав відповідачеві для виконання платіжні доручення: №7557 на оплату розстрочених податкових зобов'язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу у сумі 9395368 грн. 75 коп. та №7554 на оплату відсотків за користування розстроченими податковими зобов'язаннями за рентну плату у сумі 114592 грн. 69 коп. згідно договору №18; платіжні доручення: №7556 на оплату відсотків за користування розстроченими зобов'язаннями у сумі 65344 грн. 33 коп. та №7555 на оплату податку на додану вартість у розмірі 5357532 грн. 50 коп. згідно договору №19.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені платіжні доручення станом на день подання позову до господарського суду відповідачем не виконано.

Станом на день слухання справи у судовому засіданні суду першої інстанції відповідачем виконано платіжні доручення №7554 від 16 жовтня 2008 року на суму 114592 грн. 69 коп. та №7556 від 16 жовтня 2008 року на суму 65344 грн. 33 коп.

Зобов'язання щодо виконання відповідачем платіжних доручень №7557 на суму 9395368 грн. 75 коп. та №7555 на суму 5357532 грн. 50 коп. залишились не виконаними.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Враховуючи вищезазначене, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення НАК "Нафтогаз України" та перерахувати до Державного бюджету України 9395368 грн. 75 коп. рентної плати за транзитне транспортування природного газу згідно з платіжним дорученням №7557 від 16 жовтня 2008 року та 5357532 грн. 50 коп. податку на додану вартість за платіжним дорученням №7555 від 16 жовтня 2008 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що провадження в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення №7554 від 16 жовтня 2008 року на суму 114592 грн. 69 коп. та №7556 від 16 жовтня 2008 року на суму 65344 грн. 33 коп. підлягають припиненню, оскільки станом на день прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі зазначені платіжні доручення є виконаними відповідачем, а тому у зазначеній частині позовних вимог відсутній предмет спору.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" від 07 жовтня 2008 року №308 у зв'язку з погіршенням фінансового стану в Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07 жовтня 2008 року.

Інформація про призначення Тимчасового адміністратора та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів була розміщена в газеті "Урядовий Кур'єр" №189 від 10 жовтня 2008 року відповідно до ст. 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та чинного законодавства України.

Згідно ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Вищевказана норма статті Закону визначає конкретний проміжок часу, що відповідає строку дії мораторію, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання банком зобов'язань. Цей період починається з дати введення мораторію, в даному випадку з 07 жовтня 2008 року, та діє по дату його припинення.

Господарський суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у позові про стягнення з банку штрафних санкцій у сумі 1007053 грн. 35 коп., вказуючи, що договір від 04 вересня 2000 року №17-1717/2 укладений для врегулювання відносин обслуговування поточних операцій клієнта і зобов'язання банку, які випливають із вказаного договору, перед клієнтом є зобов'язаннями немайнового (не грошового) характеру, тобто на виконання яких не поширюється дія мораторію.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги встановлено, що прийнята господарським судом апеляційної інстанції постанова не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказана постанова не відповідає положенням ст. 43 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду.

Згідно статті 614 ЦК України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" від 07 жовтня 2008 року №308 (v0308500-08) у зв'язку з погіршенням фінансового стану в Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07 жовтня 2008 року.

Метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) такими, що знайшли своє підтвердження, тому скасовує постанову апеляційної інстанції, а рішення першої інстанції залишає без змін.