Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 02.03-10/380 від 01 липня 2009 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г. для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Ушакова М.В. (дов. від 25.06.09),

третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" у січні 2008 року звернулося з позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Новоазовському районі Донецької області про відшкодування збитків від перевезення пільгової категорії громадян протягом 2006 року автомобільним транспортом на приміському маршруті Новоазовськ –Павлопіль у сумі 49 239, 60 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12 січня 2009 року, ухваленим суддею Татенко В.М., у задоволенні позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з того, що розмір компенсаційних виплат не може перевищувати розміру затверджених бюджетних асигнувань. В рішенні зазначено про відсутність у справі доказів, підтверджуючих наявність збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів. Суд керувався приписами статті 51, підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 89, статті 102 Бюджетного кодексу України, статей 36, 40 Закону України "Про автомобільний транспорт", статті 1 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", Постановою Кабінету Міністрів України "Про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" від 29.01.03 №117, пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.02 (256-2002-п) .

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Запорощенка М.Д. –головуючого, Волкова Р.В., Калантай М.В., постановою від 25 березня 2009 року перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами обох інстанцій приписів статті 22 Цивільного кодексу України, статей 7, 40 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, скаржник вказав про невірне застосування судами положень постанови КМУ від 04.03.02 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (256-2002-п) .

На адресу Вищого господарського суду України від Управління праці та соціального захисту населення у Новоазовському районі Донецької області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказав на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.04.05 між Новоазовською районною державною адміністрацією - замовником і Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - перевізником було укладено договір № 3/5463 про перевезення пасажирів автомобільним транспортом за визначеним маршрутом зі строком дії договору до 15.04.07. Підпунктом 2.5 пункту 2 договору встановлено, що компенсація втрати доходів від безкоштовного перевезення пільгової категорії громадян здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. ВАТ "ММК ім. Ілліча" упродовж 2006 року здійснювало перевезення пасажирів своїм автомобільним транспортом на маршруті загального користування Новоазовськ - Павлополь та подавало управлінню звітність за формою №51-авто "Звіт про перевезення пасажирів автомобільним транспортом". До звітів позивачем додавались акти звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та розрахунки за надані послуги. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення у Новоазовському районі Донецької області 49 239, 60 грн збитків від перевезення у 2006 році пільгових категорій пасажирів на приміських маршрутах.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що компенсація витрат позивача з перевезення пільгових категорій громадян повинна здійснюватися виключно в межах обсягів затверджених у місцевому бюджеті державних субвенцій.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами частин п’ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов’язання, взяті фізичними і юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.02 (256-2002-п) . Відповідно до пункту 2 названого Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Згідно з пунктом 3 цього ж Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці і соціального захисту населення.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державним казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Таким чином, загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються обставинами встановленими судом. Інші доводи касаційної скарги стосуються оцінки доказів, проте, їх оцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 111-5 , 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 березня 2009 року у справі № 21/7 Господарського суду Донецької області –без змін.