Рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2009 у справі № 45/19 (суддя Балац С.В.) позовні вимоги ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" задоволені в частині стягнення з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" 124380,28 грн. основного боргу за договором оперативного лізингу № 331/0807 від 02.08.2007, 4607,18 грн. пені, 574,55 грн. 3% річних, 409,67 грн. втрат від інфляції, в решті позовні вимоги залишені без задоволення.

Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв’язку зі скаргою відповідача, постановою від 13.04.2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Корсака В.А., суддів Авдеєва П.В., Коршун Н.М.) рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" на користь ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" 124380,28 грн. основного боргу, 4607,18 грн. пені, 574,55 грн. 3% річних, 409,67 грн. збитків від інфляції, в решті позовні вимоги залишені без задоволення. Відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" про відстрочення виконання рішення господарського суду м. Києва від 09.02.2009.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання в суді першої інстанції, на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду міста Києва від 20.01.2009 про призначення справи до розгляду відсутній штамп суду з відміткою про відправку документа, що суперечить п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) . Разом з тим, повторно розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов тих самих висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, що і господарський суд першої інстанції.

Крім того, ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" відмовлено в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2009. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що борг відповідача у розмірі 271894,35 грн. існує з 15.09.2008, однак, відповідачем не сплачувався; позивачем вже були прийняті до уваги обставини неможливості своєчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань та відстрочено лізингові платежі строком на 1 місяць, що вбачається зі зміненого сторонами графіка платежів (додаток № 3/1 до договору).

ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" з постановою суду апеляційної інстанції не згодна, просить її змінити, відстрочивши строк її виконання терміном на 6 місяців, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, які спричинили прострочення платежів, втім, не враховані судом.

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 02.08.2007 між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладений договір оперативного лізингу № 331/0807, за умовами якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах оперативного лізингу майно - кран баштовий FO/23B(C) (виробник –Sichuan Construction Machinery (Group) Co., LTD, KHP) заввишки 62,8 м, у стаціонарному виконанні (п. 1.1 договору); лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі (п. 4.1 договору); розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до договору, який з моменту підписання обома сторонами, стає його невід’ємною частиною (п. 4.3 договору).

Додатками № 3 від 02.08.2007, № 3/1 від 13.10.2007 до договору передбачено, що лізингоодержувач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів.

Згідно із актом прийому-передачі від 18.08.2007 позивач передав, а відповідач, в свою чергу, прийняв вищезазначене майно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за період з 08.08.2007 по 15.11.2008 згідно графіку платежів нарахована сума лізингових платежів у розмірі 1290841,29 грн., проте, відповідач, в порушення умов договору, заборгованість оплатив частково в розмірі 1166461,01 грн., заборгувавши таким чином 124380,28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх підставність і ґрунтовність, що не спростовано і не заперечується відповідачем.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення виконання рішення, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин.

Колегія суддів констатує, що відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою, зокрема, сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, питання про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 121 ГПК, вирішує та інстанція, якій ці обставини стали відомі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів приймає до уваги, що судом апеляційної інстанції достеменно встановлено, що відповідачем не надані належні докази, які б з очевидністю свідчили про фінансову неможливість сплати боргу і що така неможливість пов’язана виключно з відсутністю банківського кредитування, тобто, про наявність тих виключних обставин, з якими чинне законодавство України пов'язує підставність застосування положень статті 121 ГПК України.

Слід зазначити, що під час вирішення питання про відмову у наданні відстрочення виконання рішення, суд апеляційної інстанції враховував те, що сам позивач перебуває у скрутному фінансовому стані.

Крім того, нормою ст. 121 ГПК України передбачається можливість оскарження лише ухвал про надання відстрочки, а не відмови у її наданні, отже, постанова суду апеляційної інстанції не може бути скасована або змінена лише за обставин непогодження з нею в частині відмови у наданні відстрочки.

Щодо форс-мажорних обставин, дія яких згідно п. 13.1 договору звільняє сторону від відповідальності за невиконання зобов’язань за договором, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відповідальність за порушення грошового зобов’язання не виключається у випадку відсутності у боржника необхідних коштів.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.