Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

У липні 2008 року державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська троянда", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути відповідача 23937,10 грн. на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок втрати переданого на зберігання майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2008 у справі № 2-7/8571-2008 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2009, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнено з ТзОВ "Закарпатська троянда" на користь ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" збитки в сумі 23937,10 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 20.01.2009, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 33 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610- 615, 623, 631, 946, 951, 956 ЦК України, ст. 294 ГК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено апеляційним судом, і це відповідає наявним матеріалам справи, 01.11.2005 між сторонами у справі був укладений договір відповідального зберігання № 1, згідно умов якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти на відповідальне зберігання майно згідно акта приймання-передачі № 1, який є його невід’ємною частиною. При цьому, умовами договору було встановлено, що зберігач зобов’язаний за першою вимогою поклажодавця повернути майно.

Листами від 07.05.2007, від 04.07.2007, від 31.01.2008 позивач звертався до відповідача з проханням повернути майно, передане йому на відповідальне зберігання, однак останній майно так і не повернув.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував його тим, що відповідач передане йому за договором майно не зберіг, у зв’язку з чим він просить стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості майна в сумі 23937,10 грн.

Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 936, 938, 950, 951 ЦК України, дійшов до правильного висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 23937,10 грн. на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок втрати переданого на зберігання майна, оскільки доказів повернення цього майна позивачу, або його фактичної наявності, відповідач суду не надав.

Посилання відповідача на невиконання позивачем умов договору щодо розрахунків за зберігання майна, також було предметом дослідження в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано не прийнято ним до уваги, оскільки вони не мають правового значення для вирішення цієї справи.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська троянда" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 у справі № 2-7/8571-2008 залишити без змін.