Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.02.2009 у справі № 16/15/4530 (суддя Магера В.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Пасічник С.С., суддів Гулової А.Г., Щепанської Г.А.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції до ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фінансового управління Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про стягнення 259084,40 грн. заборгованості за бюджетними позичками та 47494,10 грн. пені.

Кам'янець-Подільська ОДПІ Хмельницької області з рішенням та постановою у справі не згодна, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, наступним:

- помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність вимог позивача щодо стягнення з ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" заборгованості, визначеної позивачем як бюджетна позичка, що виникла на підставі договорів комісії, які укладено між відповідачем та 3-ю особою, та які за своєю юридичною природою є господарськими, до виконання яких позивач ніякого відношення не має, оскільки підставою для переукладення вказаних договорів були розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085 від 28.12.1998 (1085-98-р) та Хмельницької ОДА № 1653 від 31.12.1998, а отже, правовідносини, що склалися між відповідачем, третьою особою та сільгосптоваровиробниками мають не лише цивільно-правовий характер, оскільки в їх основі був обов'язок виконання адміністративних актів;

- заборгованість ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" не може визначатись боргом за угодою цивільно-правового характеру, а є простроченою заборгованістю, похідною від бюджетних відносин, оскільки кошти надавалися за рахунок бюджету і згідно розпорядження Хмельницької ОДА від 20.07.2000 та рішення 12 сесії Хмельницької обласної ради від 06.07.2000 повинні спрямовуватись саме на рахунки районного бюджету, крім того, Фінансове управління Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації, як державно-владний орган - суб'єкт владних повноважень, у відносинах з відповідачем не може визначатися носієм цивільних прав та суб'єктом цивільної відповідальності, оскільки такі відносини врегульовані не цивільним законодавством, а актами адміністративного характеру, які чітко визначають мету поведінки сторін;

- посилання ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" на те, що зазначена у позові сума основної заборгованості не є заборгованістю за бюджетними позичками, є необґрунтованими, оскільки як в договорі № 932 від 01.12.2000, так і в договорі від 06.09.2002 предметом зазначено здійснення комісіонером за дорученням комітента реалізації зерна, яке надійшло від товаровиробників в рахунок районного бюджету, при цьому, актом звірки розрахунків, складеним станом на 01.12.2003 між відповідачем та третьою особою, підтверджено саме заборгованість по бюджетній позичці в сумі 259084,40 грн.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 28.12.1998 Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження №1085-р (1085-98-р) "Про випуск Головним управлінням Державного казначейства казначейських векселів у рахунок дотацій республіканському бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам", яким прийнято пропозицію Мінагропрому, Мінфіну, та Мінекономіки, погоджену з Радою Міністрів АР Крим та відповідними облдержадміністраціями, про випуск Головним управлінням Держкзначейства казначейських векселів у рахунок дотацій республіканському бюджету АР Крим та обласним бюджетам на суму згідно з додатком і передачу зазначених векселів Радою Міністрів АР Крим та облдержадміністраціями ДАК "Хліб України" з переоформленням в установленому порядку заборгованості товаровиробників перед ДАК "Хліб України" за мінеральні добрива та нафтопродукти, поставлені під урожай 1998 року відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 977 і № 77, у заборгованість с/г товаровиробників перед бюджетами АР Крим та відповідними місцевими бюджетами. Зобов'язано Мінфін, ДАК "Хліб України", облдержадміністрації забезпечити у місячний термін виконання вищевказаного розпорядження.

В свою чергу, Хмельницька облдержадміністрація прийняла розпорядження від 31.12.1998 за № 1653-р "Про виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.1998 №1085-р (1085-98-р) " щодо проведення взаємозвірки з підприємствами, які мають заборгованість за поставлені мінеральні добрива та нафтопродукти згідно постанов КМУ "Про умови забезпечення мінеральними добривами потреб сільського господарства під урожай 1998 року" від 03.09.1997 № 977 (977-97-п) та "Про умови забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами у 1998 році" від 24.01.1998 № 77 (77-98-п) .

На виконання вимог вищезазначених розпоряджень, 02.03.1999 між Фінансовим відділом Кам’янець-Подільської райдержадміністрації (фінвідділом), Управлінням фінансів Хмельницької облдержадміністрації (фінуправлінням), ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" (заготівельником), Хмельницьким обласним дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" та Сільгосптоваровиробниками - колгоспом "Обрій", КСГП "Урожай, радгоспом "Колодіївський", колгоспом ім. Кірова, ДСГП "Кадиєвецьке", спілкою селян "Вікторія", Шовкорадгоспом "Дністер" та колгоспом ім. Суворова укладені договори про поставку зерна та іншої сільськогосподарської продукції в рахунок погашення заборгованості перед обласним бюджетом в 1999р.

За умовами п. 1.1, п. 2.2 зазначених договорів сільгоспвиробники зобов’язались погашати коштами, зерном, іншою сільськогосподарською продукцією переоформлену заборгованість перед ДАК "Хліб України" за мінеральні добрива, нафтопродукти та інші матеріальні ресурси, отримані в 1997-1998р.р., у заборгованість перед обласним бюджетом, до 01.11.1999.

Відповідно до п. 2.3 договорів заготівельник зобов’язався своєчасно приймати пред’явлене сільсгосптоваровиробниками зерно, визначати кількісні, якісні показники, розвантажувати.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 договорів продукція, яка надійде від сільгосптоваровиробників, є власністю обласної державної адміністрації; реалізація зерна та продуктів його переробки проводиться ОДП ДАК "Хліб України" за розпорядженням обласної державної адміністрації й кошти, виручені від реалізації продукції, спрямовуються на розрахунки з обласним бюджетом на вартість зерна по цінах зарахування, сплати обов'язкових платежів по бюджету та відшкодування витрат заготівельника по прийманню, зберіганню та реалізації зерна.

Рішенням 12 сесії Хмельницької облради № 8 від 06.07.2000 спрямовано до районних бюджетів 70% обсягів зданого зерна урожаю 2000р. в рахунок боргу перед обласним бюджетом.

На підставі розпорядження Хмельницької облдержадміністрації від 20.07.2000 № 255/2000-р здійснено перерозподіл між обласним і районним бюджетами заборгованості сільгоспвиробників по бюджетних позичках, наданих їм відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 № 977 (977-97-п) та від 24.01.1998 № 77 (77-98-п) .

01.12.2000 між Фінансовим управлінням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації (комітент) та ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" (комісіонер) укладено договір № 932 комісії на продаж продукції (договір на передачу продукції на реалізацію), за умовами якого комісіонер за дорученням комітента зобов’язався здійснити реалізацію зерна, яке надійшло від товаровиробників в рахунок районного бюджету (п.1.1 договору); комітент зобов’язався на основі 3-х стороннього акту приймання-передачі передати комісіонеру на складі ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" зерно, яке надійшло від с/г підприємств району і відповідає по якості діючим нормативним документам по ціні згідно додатку (п. 2.1 договору); комісіонер зобов’язався прийняти зерно для подальшої реалізації у кількості згідно додатку на ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", розрахуватись з комітентом не пізніше 30 грудня 2000р. в розмірі 50% від залишкової вартості й остаточні розрахунки провести не пізніше 31 січня 2001р., про хід реалізації зерна інформувати комітента (пункти 2.1-2.3 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов зазначеного договору, відповідно до додатку до договору, комітент передав, а комісіонер прийняв сільгосппродукцію на суму 467419,87 грн., що також підтверджується актом приймання-передачі зерна, яке надійшло від товаровиробників в рахунок районного бюджету в межах договору № 932 від 01.12.2000, який підписано повноважними представниками та скріплено печатками сторін.

29.08.2002 листом № 459/1 ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" звернувся до Фінансового управління райдержадміністрації з проханням провести реструктуризацію боргу і переукласти договір від 01.12.2000 № 932, в зв’язку з чим 06.09.2002 між Фінансовим управлінням районної державної адміністрації (комітент) та ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" (комісіонер) укладено договір комісії на продаж продукції (договір на передачу продукції на реалізацію), за умовами якого комісіонер за дорученням комітента зобов'язався здійснити реалізацію зерна, яке надійшло від товаровиробників в рахунок районного бюджету та провести остаточні розрахунки з комітентом не пізніше 01 вересня 2003 року, втім, свої зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків відповідач виконав не в повному обсязі і його заборгованість перед Фінансовим управлінням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації станом на 01.12.2003 становить 259084,40 грн., що підтверджується складеним між ними актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

При цьому, відповідно до ст. 24 Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік" було визнано в 2004 році органи державної податкової служби України органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.

Саме з огляду на приписи зазначених норм, Кам'янець-Подільська ОДПІ й звернулась до господарського суду з позовом, що розглядається у даній справі, визначивши заборгованість ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" як бюджетну позичку.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, виходячи з системного аналізу вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини, та умов як договорів, укладених 02.03.1999 між Фінансовим відділом Кам’янець-Подільської райдержадміністрації (фінвідділом), Управлінням фінансів Хмельницької облдержадміністрації (фінуправлінням), ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" (заготівельником), Хмельницьким обласним дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" та Сільгосптоваровиробниками, так і договорів комісії № 932 від 01.12.2000 та від 06.12.2002, укладених між Фінансовим управлінням Кам'янець-Подільської райдержадміністрації та ВАТ "Кам’янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", дійшли висновків, що відповідач не є позичальником ні зерна, ані коштів від бюджету будь-якого рівня, адже, як учасник договорів від 02.03.1999 був заготівельником, тобто, зобов'язаний був лише приймати зерно, яке мало здаватися сільгосптоваровиробниками в рахунок погашення їх бюджетної позички, а за договорами комісії відповідач, як комісіонер, мав здійснити реалізацію зерна, яке надійшло від сільгосптоваровиробників, й розрахуватись з Фінансовим управлінням Кам’янець-Подільської райдержадміністрації, як з комітентом, у встановлені строки.

Таким чином, внаслідок прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 28.12.1998 (1085-98-р) та відповідних розпоряджень місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заборгованість сільгоспвиробників району з державних бюджетних позичок, наданих їм у вигляді міндобрив і нафтопродуктів, була реформована у заборгованість с/г товаровиробників перед місцевими бюджетами, яку вони мали погашати зерном шляхом його здавання заготівельнику, а останній –приймати і реалізовувати зерно, перераховуючи виручені кошти до місцевого бюджету з розрахунку 50% на 50%.

Отже, вимога органу державної податкової служби як органу стягнення боргів перед державним бюджетом могла бути спрямована лише до с/г товаровиробників і лише щодо погашення ними бюджетної позички, відтак, позовні вимоги цього органу до заготівельника, який не є позичальником з державного бюджету, а має заборгованість перед місцевим бюджетом в особі фінансового управління райдержадміністрації за укладеним з ним господарським договором комісії, не можуть бути задоволені.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність позовних вимог та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими судами обставинами справи, що згідно приписів ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами суду касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, дійшла висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка, а, отже, підстав для скасування рішення та постанови у справі не вбачається.