на ухвалу господарського суду міста Києва від 4 грудня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року

за участю представників:

позивача: Резніка А.Б.

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 31/7 від 4 грудня 2008 року (суддя Качан Н.І.) було задоволено клопотання Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежитлову будівлю, а саме: з метою запобігання будь-яких порушень прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, як господарюючого суб'єкта, було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, до прийняття судом рішення по справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року (Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) ухвалу господарського суду міста Києва від 4 грудня 2008 року у справі № 31/7 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТЦ Укрбазискомпані" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарського суду, закрити провадження по справі, оскільки судами при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми процесуального права, зокрема статей 33, 34, 36, 66, 67 ГПК України та статті 346 ЦК України.

Сторони, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України встановлює, що заходами забезпечення позову є, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.

Наведені норми Закону надають право суду вжити заходи щодо забезпечення позову на будь-якій стадії провадження у справі лише за відсутності гарантій з боку відповідача забезпечити виконання рішення суду, яке може бути не на його користь. Для вжиття заходів із забезпечення позову заявнику достатньо надати суду обґрунтоване припущення, що майно, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Звертаючись до місцевого господарського суду із клопотанням про забезпечення позову, Позивач посилався на певні факти, які на його думку свідчили про існування небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також про можливість утруднення або унеможливлення в подальшому виконання рішення суду у цій справі.

Обґрунтовуючи подане клопотання про забезпечення позову Позивач зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2007 року у справі № 34/251-25/536 за Позивачем було визнано право власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська 8-а.

Також, рішенням Господарським судом міста Києва від 29 вересня 2008 року у справі № 29/411 за позовом Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" до Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексбудкомпані" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 4 квітня 2008 року і витребування майна з чужого незаконного володіння, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень будівлі, відновлено становище і повернуто з чужого незаконного володіння на користь власника зазначену будівлю.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абзац 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 (va009700-06) від 22.12.2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Судова колегія констатує, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, а саме: шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська 8-а, є повністю обґрунтованими, відповідають природі позову та знаходяться у безпосередньому зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

З огляду на наведене, беручи до уваги те, що Позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла до висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам ГО "Всеукраїнська спілка автомобілістів" до ухвалення рішення в даній справі.

Отже, висновок суду першої інстанції, про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, є обґрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія констатує, що судом першої інстанції було обґрунтовану винесено ухвалу про задоволення заяви зазначеного Позивача про забезпечення позову.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті ухвал не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду міста Києва від 4 грудня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року у справі № 31/7 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ Укрбазискомпані" –без задоволення.