У жовтні 2004р. Відкрите акціонерне товариство "Кримський содовий завод" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрэнергосервис" про стягнення понесених збитків на суму 6201,8грн., 3% річних на суму 47,41грн., пені на суму 576,77грн.

Під час розгляду справи позивачем у грудні 2004р. подано заяву в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України про відмову від пені на суму 576,77грн. та 3% річних на суму 47,41грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2004р. у справі №40/464 (суддя Підченко Ю.О.) провадження у справі щодо стягнення 3% річних у розмірі 47,41грн. та пені за поставку неякісної продукції у розмірі 576,77грн. припинено на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрэнергосервис" на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" збитки у вигляді вартості неякісної продукції в сумі 6201,8грн., витрати по держмиту в сумі 62,02грн., витрати по судовому процесу в сумі 107,21грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2009р. у справі №40/464 (колегія суддів у складі головуючого судді Стойка О.В., суддів Діброви Г.І., Шевкової Т.А.) відмовлено відповідачу у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2004р. у справі №40/464 та прийнятті скарги до апеляційного провадження.

Не погодившись з прийнятим у справі рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2004р. у справі №40/464 та передати дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судове засідання 02.07.2009р. представники відповідача не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Позивач скористався правом, наданим статтею 111-2 ГПК України, та надав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2004р. порушено провадження у справі №40/464 та прийнято дану позовну заяву до розгляду з призначенням справи на 17.11.2004р. об 11год.20хв.

Як вбачається з позовної заяви, по якій порушено провадження у даній справі, позивачем вказано адресу відповідача: 83114, м.Донецьк, вул.Університетська, 96.

Тоді як з отриманої на запит місцевого господарського суду довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 26.10.2004р. №22-2876 (вхід. №29168 від 29.10.2004р., (а.с.23), адреса відповідача: 83058, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Лівобережна, 35.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.11.2004р. у справі №40/464 у зв'язку з нез'явленням в судове засідання відповідача, невиконанням сторонами вимог суду, викладених в ухвалі від 19.10.2004р., знаходження підприємства відповідача згідно довідки Держреєстру за іншою адресою, ніж вказано у позовній заяві, розгляд даної справи відкладено на 08.12.2004р. о 10год.00хв. з зобов’язанням позивача здійснити заходи щодо розшуку відповідача за належною адресою, надіслати йому позовну заяву та додані до неї документи за належною адресою відповідача (83058, м.Донецьк, вул.Лівобережна, 35); тощо.

Згідно статті 93 Цивільного кодексу України (у редакції на момент звернення до суду та вирішення спору по суті) місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

З долученого до матеріалів справи повернутого відділенням зв’язку поштового конверту вбачається надіслання судом процесуальному акту на адресу відповідача: 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 96 (а.с.47).

З протоколу судового засідання за 08.12.2004р. у даній справі (а.с.41) вбачається, що судом було прийняте рішення про часткове задоволення позову, а в решті - припинення провадження у справі за відсутності представника відповідача при відсутності в матеріалах справи інформації щодо його належного повідомлення про дату та час судового засідання 08.12.2004р.

Отже, розглянувши справу у відсутності відповідача, не повідомленого належним чином 17.11.2004р. про час і місце наступного засідання суду - 08.12.2004р., місцевий господарський суд всупереч вимог ст.ст. 22, 43 ГПК України позбавив останнього можливості надати докази в захист своїх інтересів.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Тоді як статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р.), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Крім того, розглянувши справу у відсутності відповідача, суд допустив неповноту в дослідженні доказів у справі, тоді як неповне встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України (1798-12) , яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 38 ГПК України, яка зобов’язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та вимог Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) , які призвели до неповного з’ясування обставин справи, що не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, оскільки передбачені ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок, внаслідок чого виникають підстави у відповідності до ст. 111-10 ГПК України для скасування оскарженого рішення з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи зазначені документи, які стосуються спірних правовідносин, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.